Кровообіг у плода
Швидкий ріст плода потребує певної кількості поживних речовин відповідно до інтенсивності процесів їх засвоєння впродовж вагітності. Зародок, просуваючись у яйцепроводі, живиться за рахунок власних поживних речовин, білків жовтка та цукрів сперміїв, що знаходились у наджовтковому просторі яйцеклітини. У матці, зародок живиться за рахунок осмосу поживних речовин з маткового молочка. Але, таке живлення не може довго задовільняти всі потреби зародка, а тому в стінках жовткового міхура, що розвивається на цей час, утворюється сітка судин, які дуже швидко з’єднуються з судинною системою зародка і з його серцем, яке починає працювати. Це дістало назву жовткового кровообігу. За жовткового кровообігу поживні речовини попадають у зародок теж із секретів матки за принципом адгезії після імплантації зародка. Після імплантації та завершення формування плаценти повністю розвивається кровоносна система плода. Це відбувається у рогатої худоби з другого-третього місяця його розвитку. Кровоносна система плода з’єднана із судинами, що йдуть через пуповину від хоріона, де є велика, розгалужена капілярна кровоносна сітка. Така ж кровоносна система є і в слизовій оболонці матки. Поживні речовини, що надходять по кровоносній системі слизової оболонки матки, проходять через стінки капілярів і через шар епітелію слизової оболонки поступають у так зване маткове молочко. З нього ці речовини шляхом осмосу надходять в епітелій і далі в капілярну систему судинної оболонки плода. Таке плацентарне живлення властиве копитним. У м’ясоїдних поживні речовини переходять від матері до плода, головним чином, скороченим шляхом, бо ворсинки судинної оболонки підходять безпосередньо до ендотелію судин матки. Таким чином, плацентарний кровообіг є основним шляхом живлення ростучого плода, через який відбувається складний процес обміну речовин. Через плаценту, за фізичним законом осмосу і дифузії, проходять у незмінному вигляді гази і низькомолекулярні сполуки. Так, наприклад, кисень надходить з крові матері в плід, вуглекислота ж – від плода через плаценту в кров матері. Білки, жири і вуглеводи, під впливом ферментів епітелію плаценти, розпадаються тут на нижчі фракції (жири – до жирних кислот, білки – до амінокислот, вуглеводи – до глюкози), і тоді поступають у кров’яне русло. При цьому з них у ворсинках хоріона утворюються шляхом синтезу цілком нові сполуки, які потрібні для даного плода у даний період розвитку.
Цілком очевидно, що в організмі плода в процесі обміну речовин утворюються непотрібні і навіть шкідливі речовини. Ці речовини через плаценту виносяться назад у кров’яне русло вагітної тварини. Кров плода, збагачена поживними речовинами, в тому числі і киснем (артеріальна кров), збирається по капілярах судинної оболонки у пупкову вену (у жуйних тварин пупкова вена – від судинної оболонки і до черевної стінки плода подвійна) і скеровується до печінки, де пупкова вена зливається з ворітною веною (v. porta) в одну судину. Тут відбувається змішування артеріальної крові, що надійшла пупковою веною, з венозною кров’ю ворітної вени; змішана кров розходиться по капілярах печінки і потім, зібравшись у печінкову вену (v. hepatis), вливається в задню порожнисту вену (v. cava caudalis).
Таким чином, печінка – це перший орган плода, який дістає майже виключно артеріальну кров, бо ворітною веною припливає сюди незначна кількість венозноїФізіологія вагітності крові. Ця обставина сприяє розвитку печінки, яка у плода виконує функцію кровотворного органа. У жуйних і м’ясоїдних тварин кров пупковою веною через аранцієву протоку (ductus venosus Arantii) безпосередньо попадає в задню порожнисту вену, причому частина крові все ж потрапляє в печінку, бо є сполучення між пупковою і ворітною венами. Задньою порожнистою веною змішана кров тече у праве передсердя, де вона змішується з венозною кров’ю, що припливає з передньої порожнистої вени. З правого передсердя частина крові попадає через овальний отвір (foramen ovale) в ліве передсердя, звідки в лівий шлуночок і далі в аорту; друга ж частина крові в незначній кількості попадає в правий шлуночок, а потім у легеневу артерію.
Легені у плода перебувають у недіяльному стані, а тому кров по легеневій артерії, минувши легені, через боталову протоку, йде безпосередньо в аорту.
Головна маса крові надходить в аорту через лівий шлуночок і розходиться по великому колу кровообігу для живлення всього організму плода. Віддаючи на своєму шляху гілки органам тіла і черевної порожнини, низхідна частина аорти дає розгалуження в ділянці таза. Від розгалуження тазових артерій відходять дві парні пупкові артерії; що йдуть у пуповину і доходять до судинної оболонки. Тут пупкові артерії поділяються спочатку на дрібні гілки, а потім на капіляри. З капілярів кров збирається в судини, які утворюють пупкову вену, замикаючи таким чином неперервне коло кровообігу плода.
В останні місяці вагітності починає функціонувати шлунково-кишковий тракт, бо плід у цей період заковтує амніотичну рідину з форменими елементами, що в ній містяться (епітелій амніона, епідерміс та ін.). Оскільки в цей період травні залози у плода починають функціонувати, заковтані речовини підпадають певним процесам, і білки, вуглеводи та інші складові частини амніотичної рідини піддаються розщепленню. Рештки ж вмісту кишок (складові частини жовчі, епітелій кишечника, що відокремився та ін.) переміщаються перистальтичними рухами кишечника в товстий відділ його. Тут вони збираються під кінець внутрішньоутробного періоду вагітності у масу, що називається первородним калом (meconium).
Нирки плода функціонують з другої половини вагітності. Рідина сечової оболонки є продуктом не тільки діяльності нирок, але, очевидно, і випоту навколишніх тканин.
Нервова система теж не лишається недіяльною, бо у плода уже з другої половини вагітності проявляються певні рефлекси. Плід здійснює великі рухи, що виникають рефлекторно, без участі головного мозку, який у цей час перебуває в недіяльному стані. Так, наприклад, спожита вагітною самкою холодна вода викликає у неї охолодження внутрішніх органів, а також самого плода, а це викликає у нього рефлекторні рухи, які можна спостерігати навіть за поштовхами черевної стінки тварини.
Серце у плода починає працювати раніше від інших органів. Кількість ударів серця значно більша, ніж у дорослих тварин. До функцій плода належить також діяльність деяких його залоз внутрішньої секреції: підшлункової, щитовидної і статевих, секрет яких частково від плода переноситься через кров у материнський організм.
