Жовчнокам'яна хвороба
Жовчнокам'яна хвороба (Cholelithiasis) - характеризується утворенням камінців у жовчних протоках печінки і жовчному міхурі. Прижиттєво захворювання діагностують рідко.
Етіологія
Деякі дослідники висловлюють припущення, що основною причиною холелітіазу є хвороби самої печінки і спричинені ними зміни складу жовчі, насамперед зменшення в ній концентрації холатів, які мають здатність утримувати в розчиненому стані холестерол. Співвідношення між вмістом жовчних кислот і холестеролу в жовчі хворих тварин зменшується, стабільність жовчних міцел порушується і холестерол випадає в осад. Розвитку холелітіазу сприяє також холестаз. Інші дослідники пов'язують виникнення захворювання з катаральним запаленням жовчних проток (холангітом) і жовчного міхура (холециститом), які виникають у результаті проникнення бактерій або розвитку гельмінтозів (фасціольоз, дикроцеліоз). За холангіту і холециститу знижується рН жовчі, що призводить до випадання холестеролу у вигляді кристалів і утворення камінців. Крім того, у разі запалення з ексудатом виділяються білкові речовини, що також спричиняє порушення колоїдного та хімічного складу жовчі, внаслідок чого в осад випадають холестерол, кальцій і білірубін. Таким чином, між холециститом, холангітом та холелітіазом є тісний етіологічний зв'язок, хоча холелітіаз може виникати без запалення слизової оболонки жовчного міхура, і лише пізніше, внаслідок механічної дії, розвивається холецистит.
Симптоми
Холелітіаз може проходити безсимптомно, якщо камінці не затримують відтік жовчі. У тварин періодично спостерігають в'ялість, зниження апетиту, вгодованості, гіпотонію передшлунків, тимпанію, діарею. За непрохідності жовчного протоку тварини неспокійні, оглядаються на живіт, часто лягають і встають. Під час нападу колік підвищується температура тіла, частота пульсу може збільшуватись або, навпаки, зменшуватись. Через 2-3 дні розвивається механічна жовтяниця (інтенсивно-жовте забарвлення склери, видимих слизових, непігментованих ділянок шкіри),яка після припинення больового синдрому може зникати. Якщо холелітіаз супроводжується холециститом, то ділянка жовчного міхура болюча (у корів - 10-й міжреберний проміжок на лінії плечового суглоба). У крові збільшується вміст кон'югованого білірубіну, активність ГГТП і ЛФ.
Патолого-анатомічні зміни
У жовчних протоках часто знаходять пісок (особливо за фасціольозу) або камінці і зліпки проток у вигляді трубочок, циліндрів чи найрізноманітнішої форми - гіллясті, горбкуваті, шипуваті. В інших випадках камінці фасетчасті, багатогранні, добре відполіровані (оскільки фасетки утворюються від тиску одних камінців на інші), а поодинокі камінці, особливо ті, які знаходяться в жовчному міхурі - овальні. Розмір камінців різний - від піщинки до курячого яйця. Великі камені бувають масою 20-50 г. Невеликих камінців може бути більше тисячі, а загальна маса їх досягає кількох кілограмів. Залежно від хімічного складу камінці поділяють на три групи: холестеролові, змішані й пігментні. Холестеролові камінці містять мало вапна, пігменту і білка. Вони легкі, не тонуть у воді, добре горять, кулеподібної або овальної форми, гладкі або злегка бородавчасті, білого чи жовтуватого кольору. На розрізі вони мають променеву будову. Змішані камінці містять 60-80 % холестеролу і значні домішки білірубіну та кальцію. Вони найбільш поширені, різноманітні за кольором (бурі, коричневі, зелені, білі), формою (сферичні, багатогранні, з фасетками) і розмірами. Зустрічаються у жовчному міхурі, звідки можуть потрапляти у протоку. Найчастіше вони множинні, заповнюють весь міхур. Змішані камінці тонуть у воді, погано горять. На розпилі видно пошаровий малюнок, який пояснюється періодичним нашаруванням нових порцій складових частин. У центрі знаходять детрит, мікробів, епітеліальні клітини. Пігментні камінці складаються з білірубіну і вапна. Вони завжди множинні, чорного або темно-коричневого із зеленуватим відтінком кольору. За формою камінці круглі, з фасетками, шипуваті або гіллясті. Зустрічаються переважно у печінкових шляхах, інколи - у жовчному міхурі. Відрізняються м'якістю, на розпилі - гомогенні. Крім камінців, на розтині знаходять ознаки хронічного холангіту, а також розширення жовчних ходів, цироз і абсцеси печінки, виразки жовчного міхура, рідко - його розрив.
Діагноз
Прижиттєвий утруднений. Хворобу можна запідозрити на підставі раптової появи у тварин ознак неспокою і жовтяниці. Ультразвуковим дослідженням встановлюють наявність каменів, розширення жовчних ходів.
Перебіг і прогноз
У разі закупорення жовчної протоки може настати смерть тварини від аутоінтоксикації або перитоніту. Прогноз несприятливий. В інших випадках, коли камінці не порушують відтоку жовчі, хвороба перебігає хронічно без особливих ускладнень. Прогноз обережний.
Лікування
У разі нападів печінкових колік призначають знеболювальні і спазмолітики: анальгін, но-шпу, атропіну сульфат, а для дезінфекції жовчних шляхів - гексаметилентетрамін; після припинення нападу колік - послаблювальні і жовчогінні - магнію сульфат, алохол, холагол, холосас, інсулін, нікотинову кислоту, карловарську сіль. До раціону включають зелену масу, взимку - моркву, буряк, картоплю.
