Водянка черевної порожнини
Водянка черевної порожнини, або асцит (Ascites) характеризується нагромадженням транссудату в черевній порожнині внаслідок хвороб печінки, серцевої недостатності, виснаження, порушення обміну речовин, набрякової та інших хвороб. Асцит зустрічається у тварин усіх видів, але найчастіше у собак, котів, свиней, овець, рідше - у коней та великої рогатої худоби.
Етіологія
Нагромадження транссудату в черевній порожнині переважно спостерігається за цирозу, амілоїдозу, ехінококозу, фасціольозу та інших хвороб печінки, що зумовлюють підвищений тиск у системі ворітної вени, стискання каудальної порожнистої вени пухлинами, абсцесами, гематомами; за хвороб серця, легень, нирок, кахексії, порушення обміну речовин та інших патологій.
Патогенез
У розвитку асциту провідне місце належить застою крові в системі ворітної вени і великому колі кровообігу, що спричиняє посилений вихід із судин транссудату й обмежену його резорбцію у крово- та лімфосистему. Цьому сприяє гіпоальбумінемія, порушення електролітного складу тканин. Зменшення рівня альбумінів у крові за патології печінки і нирок та довготривалого голодування супроводжується зниженням онкотичного тиску крові, підвищенням порозності капілярів і виходом транссудату в черевну порожнину. Збільшення натрію у тканинах за цирозу та інших патологій печінки, нирок, крові й виснаження спричиняє підвищення осмотичного тиску у позатканинній рідині, що зумовлює затримку води і вихід її в черевну порожнину. Нагромадження великої кількості транссудату в черевній порожнині спричиняє подальше сповільнення течії крові як у ворітній вені, так і великому колі кровообігу, порушення обміну речовин, функцій серця, легень, органів травлення (шлунка, кишечнику, підшлункової залози), зниження продуктивності та вгодованості тварин.
Симптоми
У тварин поряд з ознаками основної хвороби відмічають двобічне випинання нижніх і бокових ділянок черевної стінки. Стінки живота напружені, безболісні. Температура тіла в межах фізіологічних коливань, за кахексії - понижена.Спостерігають утруднене дихання, швидку втому, схуднення тварин, набряк нижніх частин тіла, порушення ритму серцевих скорочень, блідість слизових оболонок. Пальпацією черевної стінки відмічають флуктуацію рідини, а перкусією - тупий звук. Шуми перистальтики кишечнику послаблені або відсутні. За пробного проколу черевної стінки витікає прозора рідина солом'яно-жовтого кольору.
Патолого-анатомічні зміни
У черевній порожнині виявляють велику кількість рідини (до 20 л у собак і 100 - у коней) жовтого, рідко - червоного кольору. Рідина містить мало еритроцитів і білка (до 2 %). Очеревина майже не змінена. У печінці, серці, нирках та інших органах відмічають зміни, властиві для первинної хвороби. Водночас можлива водянка інших порожнин (грудної, серцевої сумки).
Перебіг
Хронічний, тяжкий; хвороба триває місяцями.
Діагноз
Визначають асцит на підставі клінічних симптомів і результатів дослідження пунктату черевної порожнини. За асциту виявляють транссудат, у разі перитоніту - ексудат.
Прогноз
Обережний, здебільшого несприятливий.
Лікування
Спрямоване на полегшення перебігу первинного захворювання. В раціон вводять корми, багаті на білок, обмежують напування водою, кухонну сіль, призначають сечогінні, серцеві та інші засоби. Виконують пункцію черевної стінки, кожні 3-4 дні випускають транссудат. Із сечогінних засобів застосовують діакарб, фуросемід, настої ягід ялівцю (собакам - 1-3 г, котам - 0,5-1 г). Діакарб застосовують один раз на добу, внутрішньом'язово, внутрішньовенно у дозах (мг/кг маси тіла): коням, коровам, свиням і вівцям - 6-8; собакам - 10; котам - 7, або всередину (г на тварину): коровам, коням - 1,5-2; вівцям, свиням - 0,5-1,0; собакам - 0,1-0,25; котам - 0,05. Фуросемід, 1 % розчин, вводять внутрішньовенно або внутрішньом'язово (мл/кг): коровам і коням - 0,1-0,2; вівцям і свиням - 0,05-0,1; собакам і котам - 0,5-1; всередину (мг/кг) - коровам і коням - 5-7; вівцям і свиням - 6-9; собакам - 8-10; котам - 5-6.
Профілактика
Своєчасне лікування та профілактика хвороб, що спричиняють виникнення асциту.
