Пасовищна тетанія

Пасовищна тетанія (гіпомагніємічна тетанія) - хвороба з гострим перебігом, що характеризується підвищеною збудливістю, клонічними та тетанічними судомами внаслідок зниження в крові вмісту магнію. Хворіють переважно високопродуктивні корови, частіше віком 5-8 років навесні протягом перших трьох тижнів пасовищного утримання або згодовування зеленої маси; рідше - восени і у стійловий період. Захворювання зустрічається й у телят.

 

Етіологія

Хвороба з'являється при різкому переході від стійлового утримання до пасовищного при відсутності в раціонах грубих кормів. Може виникнути внаслідок згодовування тваринам зеленої маси рослин, вирощених на ділянках зеленого конвеєра або багаторічних пасовищ, де вносили вище норми азотні, особливо калійні, добрива або свіжий гній. Калій нагромаджується в зелених рослинах, знижує засвоєння ними магнію, тому вміст його в раціоні зменшується, що через кілька днів спричиняє гіпомагніємію. Надлишкове надходження калію, окрім того, викликає посилене виділення магнію з організму. Крім калію, в зеленій масі багато азоту, особливо небілкового, який у рубці гідролізується з утворенням аміаку. Виникають важкорозчинні сполуки аміаку з магнієм. При згодовуванні зеленої маси з пасовищ, де росте біла конюшина, навіть при внесенні в грунт калійних добрив, захворювання у тварин не спостерігається. В осінній період хвороба може появитися внаслідок згодовування великої кількості бурякової гички, бідної на магній. Гіпомагніємія у телят може виникнути через нераціональне використання карбонату кальцію (крейди) у вигляді підкормки, введення до замінника незбираного молока низькоперетравних жирів, що призводить до утворення незасвоюваних магнієвих компонентів (Зіапіпа Ь.). До сприятливих факторів відносять нестачу в раціонах вуглеводів, кухонної солі, різке зниження температури повітря, транспортування худоби (транспортна тетанія), низький вміст у молодій траві натрію, обмін якого тісно пов'язаний з обміном калію.

 

Патогенез

 Магній всмоктується в тонкому кишечнику. Середня засвоюваність його з різних кормів становить 20-30 %. Відкладається в основному (65-68 %) у кістковій тканині, 25-28 % магнію утримується у м'язах, решта (7-8 %) - у тканинній рідині, крові та інших тканинах. У кістках магній утримується у стабільній і лабільній (15-20 %) фракціях, у крові - у вільній, або іонізованій (65 % ) , і зв'язаній з білками. Неадсорбований і ендогенний магній виділяється в основному з калом. В організмі відсутній активно діючий механізм регуляції вмісту магнію в крові, тому підтримання його нормального рівня можливе лише при систематичному надходженні з кормом. Добова потреба дійних корів становить 1,8-2,4 г магнію на 1 кг сухої речовини раціону. Магній, як і калій, є основним катіоном внутрішньоклітинного середовища. В клітинах він бере участь у проміжному обміні як специфічний активатор ферментів циклу Кребса і нуклеїнового обміну, активує процеси окиснювального фосфорилювання, ферменти мікрофлори рубця. У м'язах магній разом з іонами кальцію стимулює синтез білкового компонента, необхідного для скорочення м'язів. Магній впливає на функцію центральної нервової системи, активуючи холінестеразу, внаслідок чого прискорюється розпад ацетилхоліну. Збудливість нервових закінчень при цьому гальмується і м'язи розслаблюються. При нестачі магнію активність холінестерази знижується, виділення ацетилхоліну зростає, внаслідок чого зростає нервова збудливість і м'язовий тонус, виникають клонічні і тетанічні судоми.

 

Симптоми

Хвороба проявляється переважно в перші два тижні пасовищного утримання чи використання зеленої маси. Перебіг хвороби леткий або тяжкий. У хворих знижується апетит, спостерігають не звичну поведінку: тварина часто лягає і важко встає, довго дивиться в одну точку, скрегоче зубами. Хода невпевнена. Тварина часто спотикається, зупиняється. Під впливом зовнішніх чинників збудливість тварини зростає, підвищується чутливість шкіри (гіперестезія), посилюється напруження м'язів, їх тремор. Тяжкий перебіг (тетаноцший параліч, або посттетаноїдна кома, за Гетце) хвороби характеризується раптовим залежуванням. Крім напруження м'язів, як і при легкому перебігу, часом з'являються самостійно або під впливом зовнішніх факторів сильні напади судом, що супроводжуються закочуванням очей, плавальними рухами кінцівок, тварина високо піднімає голову, з рота виділяється піниста слина. Інколи спостерігають збудження, при якому тварина б'є кінцівками по годівниці, поїдає дерев'яні або металеві предмети, облизує власне тіло або сусідніх тварин, стіни, стійла. Температура тіла під час нападів судом здебільшого шдвищується до 40-40,5 °С. Загрозливий стан настає внаслідок емфіземи легень, спричиненої спазмом бронхів. При тяжкому надгострому перебігу хвороби тварин часто знаходять уже загиблими або вони лежать на боку з відкинутою назад головою в стані повної апатії. Вміст неорганічного магнію в сироватці крові при тяжкому перебігу хвороби знижується до 1,1 мг/100 мл (0,1-0,4 ммоль/л; в нормі 1,8-3,2 мг/100 мл або 0,8-1,15 ммоль/л), загального кальцію     до 1,2-2,0 ммоль/л. Різке зниження в крові вмісту магнію є патогномонічним тестом при гіпомагнієвій тетанії.

 

Патолого-анатомічні зміни

 Кров'янисті екстравазати в підшкірній клітковині, перикарді, під ендокардом, плеврою, очеревиною, в слизовій оболонці кишечнику, емфізема і набряк легень, дистрофічні зміни у м'язах, печінці, нирках.

 

Діагноз

Ставиться на основі даних анамнезу (вік корів, продуктивність, час появи хвороби, раціон), клінічних ознак і низького вмісту магнію в крові. У всіх випадках підозри на гіпомагніємію слід терміново визначити рівень магнію в крові. Диференціюють післяродову гіпокальціємію (рівень магнію без змін, чутливість шкіри і тонус м'язів знижені, гіпотермія); нервову форму кетозу (кетонурія, кетонолактія, склад раціону). Слід також мати на увазі можливість отруєння фосфороорганічними сполуками, сечовиною (за анамнезом), диференціювати сказ (паралітична форма).

 

Лікування

При появі хвороби з раціону тварин виключають зелені корми (або зменшують їх кількість), вводять сіно, сінаж, силос, солому, коренеплоди або картоплю, дерть ячмінну. В раціон телят вводять, крім молока або його замінника, сіно. Відновлення в крові і тканинах необхідного рівня магнію і кальцію досягається внутрішньовенним або внутрішньом'язовим введенням солей магнію і кальцію. Хворій тварині внутрішньовенно вводять 100-150 мл і більше 10 %-ного розчину магнію сульфату і 100-150 мл 10 %-ного розчину кальцію хлориду. Розчин магнію сульфату можна вводити з глюкозою (40 г). Повторно вводять магнію сульфат з глюкозою, за необхідності, не раніше, ніж через 3-4 год. Повторне введення кальцію хлориду протягом 24 годин може бути небезпечним для життя тварини, тому при рецидиві хвороби застосовують кальцію глюконат, який можна вводити повторно через короткий проміжок часу. Замість магнію сульфату внутрішньовенно можна вводити магнію хлорид (15 г) і кальцію хлорид (15 г) у 250 мл води. Як комплексний препарат, що містить кальцій і магній, тварині внутрішньовенно вводять камагсол-Г по 0,5-1,0 мл/кг маси тіла. Телятам внутрішньовенно або внутрішньом'язово вводять 50-100 мл 10 %-ного розчину магнію сульфату. Застосовують також кальцимаг або глюкал, які вводять внутрішньовенно в дозі 0,5-1 мл на 1 кг маси тіла. Внутрішньовенно рекомендують препарат параверт в дозі 1 мл на 1 кг маси тіла. Існують й інші комплексні препарати, що призначаються для корекції вмісту кальцію і магнію в організмі тварини. При сильно вираженому збудженні підшкірно вводять аміназин в дозі 2 мг/кг або інший транквілізатор.

 

Профілактика

Дотримують правил переведення тварин з раціонів стійлового періоду на раціони пасовищного або пасовищно-стійлового утримання. В перехідний і осінній періоди тварин обов'язково підгодовують сіном, сінажем, соломою, силосом. Не допускають переведення худоби на виключно пасовищні корми або корми зеленого конвеєра. Восени обмежують згодовування бурякової гички. В ранньовесняний період до концентрованих кормів додають 75-80 г магнію сульфату або таку саму кількість магнію карбонату чи 30-40 г магнію оксиду, телятам їх дають з молоком, відповідно, 5-20 і 1-10 г. Щоб запобігти захворюванню, на 1 га пасовища рекомендується вносити за 2-3 прийоми не більше 240-300 кг азоту і 60-90 кг калію. Рідкий гній не можна вносити у великих кількостях на пасовища чи поля зеленого конвеєра.