Оскільки специфічних методів лікування віспи птахів, як і багатьох захворювань вірусної етіології, не розроблено, основну увагу приділяють покращенню умов утримання поголів'я та оптимізації раціону.
Крім того, одним з основних завдань є пригнічення секундарної мікрофлори, для боротьби з якою використовують антибактеріальні препарати, наприклад, антибіотики тетрациклінового ряду. При важких дифтеритичних ураженнях видаляють плівки з язика та слизових ротової порожнини хворого птаха, змащуючи місця видалення йод-гліцерином, або емульсією антибактеріальних засобів на риб'ячому жирі.
Перехворілий птах набуває імунітету проти вірусу віспи, що захищає від повторного зараження протягом 2-3 років.
У разі встановлення спалаху віспи на господарство накладають обмеження, що стосуються насамперед вивезення птиці та яєць для подальшого інкубування за межі господарства. Клінічно хворого птаха відправляють на забій і подальшу переробку, клінічно здорову дозволено забивати на м'ясо. Батьківське поголів'я піддають імунізації.
Для профілактики віспи використовують вакцину проти віспи птиці FOWL POX. Імунітет достатньої напруженості зберігається у щеплених курей близько 10 місяців, у курчат від 3 місяців до півроку.