Лікування корів при отруєнні полягає у використанні протиотрут (антидотних засобів), а також засобів патогенетичної терапії.
При гострому отруєнні корів лікування слід проводити негайно. Іноді потрібне вжиття невідкладних заходів долікарської допомоги та екстрене використання антидотних засобів.
Долікарське лікування корів при отруєнні спрямоване на видалення з організму токсичних речовин, вилучення підозрілих кормів, а при отруєнні карбамідом або нітратами проводиться прокол рубця. Під час лікування корів при отруєнні важливо забезпечити тварину питною водою у великій кількості.
Екстрене лікування корів при отруєнні полягає у використанні протиотрут (антидотних засобів), а також засобів патогенетичної терапії згідно з існуючою інструкцією. Ветеринарний лікар повинен дати рекомендації щодо подальшого догляду, годівлі та утримання тварини. Для забезпечення повного одужання та відновлення продуктивності ветеринар зобов'язаний призначити додаткове лікування корів при отруєнні.
Залежно від фізико-хімічної природи та протитоксичної дії сучасні антидотні засоби для лікування корів при отруєнні поділяються на такі групи:
1. Адсорбенти – біла глина, активоване вугілля, лігнін та ін. Адсорбентами є речовини, що мають знешкоджуючу дію, що ґрунтується на адсорбції отрут у шлунково-кишковому тракті. Адсорбція повинна досягатись до моменту резорбції токсичних речовин у кровоносну систему.
2. Хімічні протиотрути – речовини, дія яких ґрунтується на нейтралізації отрут та видаленні нетоксичних продуктів з організму. Так, під впливом антидоту формаліну, що взаємодіє з аміаком у шлунку корів при отруєнні карбамідом, виходить нешкідливий гексаметилентетраамін.
3. Фізіологічні протиотрути – речовини, дія яких ґрунтується на конкурентному усуненні взаємодії отрути з біологічним субстратом. Так, усунення холіноміметичного токсичного ефекту фосфорорганічних речовин відбувається за допомогою холінолітиків атропіну, які взаємодіють з тими самими холінорецепторами життєво важливих органів.
Лікування отруєння у корів включає процес промивання шлунка, наприклад 0,5-1%-ним розчином таніну або 0,05%-ним розчином калію перманганату. Для внутрішнього застосування призначається деревне вугілля або інший адсорбент, а також проносні засоби (наприклад, сульфат натрій). При перезбудженому стані тварини використовується хлоралгідрат, а при депресивних станах підшкірно вводять коразол, кофеїн або кордіамін. Ветеринарний лікар при лікуванні корів при отруєнні може призначити внутрішньовенне введення глюкози. У важких випадках роблять прокол рубця. Надалі рекомендується застосовувати слизові відвари.