Годівля, догляд і утримання вагітних тварин
Розвиток плода, його життєздатність залежить як від рівня годівлі, догляду та утримання, так і від загального стану вагітної тварини. Необхідні для свого росту і розвитку поживні речовини плід отримує з організму матері, тому вже з перших місяців вагітності у самки збільшується апетит, краще засвоюються корми; поживні речовини, що сприймаються з кормом, використовуються не тільки на задоволення потреб організму матері, але й на потреби плода. Поки плід невеликий, організм легко пристосовується до свого становища, і тварина, завдяки доброму апетитові і кращому засвоєнню корму не лише задовольняє зрослі потреби, а навіть поправляється. У другій половині вагітності, особливо під її кінець, різко зростають потреби плода у поживних речовинах і тому треба збільшити кормовий раціон вагітної тварини. При цьому слід уникати перегодовування, так як це викликає ожиріння, зумовлює слабкий розвиток плода і спричиняється до неблагополучних родів. Прекрасним кормом у пасовищний період є трава. Соковитий, свіжий, зелений корм, багатий на білки, вітаміни й солі, добре впливає на травлення. При правильному пасовищному утриманні дуже рідко бувають у вагітних тварин шлунково-кишкові захворювання, бо худоба тут цілком забезпечує власний організм і ростучий плід необхідними поживними речови-Фізіологія вагітності нами. Коням же треба під час пасовищного утримання давати і овес. Свиней теж у цей період треба підгодовувати концентратами.
Вагітні тварини повинні бути по можливості більше на пасовищі. Благотворний вплив пасовищного утримання на вагітних тварин не обмежується тільки поживним кормом у вигляді трави. Перебування на пасовищі сприяє посиленій роботі серця і поліпшує кровообіг та обмін речовин, зміцнює організм, підвищує його стійкість проти ряду захворювань і сприяє нормальному перебігу родів. При пасовищному утриманні не спостерігається набряків задніх кінцівок і нижньої черевної стінки. Слід відзначити, що при пасовищному утриманні вагітних тварин треба зважати на кліматичні фактори. У дощову, холодну погоду тварин слід випускати на пасовище на короткий час або навіть і зовсім не пасти. Не можна випасати вагітних тварин рано вранці, коли велика роса або іней, бо це спричиняє до захворювання травного тракту і навіть аборту. На жаль, не у всіх господарствах є можливості для випасання вагітних тварин, в окремих регіонах доводиться тримати їх на стійловому утриманні.
Кращими кормами для жеребних кобил у стійловий період є: добре конюшинне сіно в суміші зі злаковим (лучним), з концентратів – овес і пшеничні висівки, з соковитих – морква і кормові буряки. Можна вводити в кормовий раціон вівсяну солому замість 30 % сіна, пшеничні висівки.
Коровам у стійловий період треба давати добре конюшинне або лучне сіно, соковиті корми і концентрати у вигляді пшеничних висівок, льняної або соняшникової макухи та розмеленого вівса. Козам половинну даванку грубого корму можна замінювати гіллячковим кормом – дрібними висушеними гілками дерев з листям (берези, липи, клена, тополі, верби, ліщини та ін.). Їм також широко практикують згодовування, поряд зі звичайними концентратами (подрібнений овес, пшеничні висівки та ін.) кухонних відходів (лушпиння картоплі та коренеплодів), крихт хліба, різних кашок, які вони охоче поїдають.
Для поросних свиней кращими кормами є вівсянка, пшеничні висівки, макуха льняна або соняшникова (не більше 0,5 кг), рибне або м’ясо-кісткове борошно (10–15 % до кормових одиниць), добре трав’яне борошно, коренеплоди і картопля та збиране молоко.
Сукам після парування вводять до раціону м’ясо, молоко, свіжі овочі та риб’ячий жир. Малопридатними є крохмалисті корми (житній хліб, картопля), яких дають невелику кількість. У другій половині вагітності суці дають молока від 0,5 до 1 л. Цінним тваринам рекомендується давати по одному курячому яйцю через один – два дні. Кращими кормами для сукрільних кролиць є дрібне густолисте сіно, а влітку трава з різнотрав’я та бобові; з концентратів – овес. Якщо сіно погане, то слід включати в раціон сумішку концентратів (овес, пшеничні висівки і ячмінь). Раціон для вагітних тварин повинен бути, по можливості, різноманітним і повноцінним. Для цього треба широко застосовувати попередню підготовку кормів – дріжджування, осолоджування, запарювання січки тощо. У раціон треба включати тільки258доброякісні корми. Складаючи кормовий раціон, треба зважати на вплив деяких кормів на травний тракт. Зокрема, не бажано давати корми, що викликають запори (зерно бобових, бобова солома, листя та пагони дуба) чи здатні бродити (зелена конюшина, суріпка), гарячий парений корм, корм, укритий інеєм, росою, підмерзлий, вкриту грибками солому, конопляну й ріпакову макуху, солодові ростки.
Цілком очевидно, що переобтяження шлунка і кишечника великою кількістю кормів неприпустиме. Виходячи з цього, добовий раціон, слід поділити на 5–6 даванок. Треба дотримуватись певної поступовості при переході від пасовищного утримання до зимового і навпаки, бо інакше у тварини може статися розлад травлення, що приведе до аборту. Не можна забувати про давання вагітним тваринам кухонної солі. Коровам і коням її дають удосталь у вигляді лизунця. Такі грудки солі кладуть у жолоб.
Особливу увагу треба звертати при складанні кормового раціону на наявність у ньому кальцію і фосфору, у яких організм тварини відчуває підвищену потребу. На кальцій і фосфор багате бобове і добре лучне сіно. Бідні на кальцій, але багаті на фосфор такі корми, як зерно вівса, ячменю, пшениці та кукурудзи, пшеничні висівки та льняна макуха. Бідні на фосфор і кальцій: солома, кормові коренеплоди, меляса і картопля. При нестачі в кормах кальцію, його додають у вигляді крейди, кісткового борошна або преципітату. Вагітним тваринам, особливо високодійним коровам, обов’язково слід давати мінеральну підгодівлю.
Не можна забувати і про вітамінне живлення. Вітаміни сприяють кращому засвоєнню поживних речовин корму, нормальному обміну речовин і зміцнюють здоров’я тварин. Особливо важливим для вагітних тварин є вітамін А або вітамін росту. Багаті на цей вітамін зелені корми, червона кормова морква, добрий кукурудзяний силос, молоде, своєчасно зібране конюшинне сіно, лучне сіно, молоко, риб’ячий жир; вітамінами групи В багаті зелена трава, червона морква, висівки, свіжі дріжджі, макуха та ін.; вітаміном С – зелений корм, картопля, морква, молоко, ріпа, бруква; вітаміном D – риб’ячий жир, зелена трава, якісний силос, молоко; вітаміну Е багато в зеленій траві, зародках вівса, ячменю та пшениці.
Під час стійлового періоду вагітних тварин треба утримувати у просторих, зручних, високих і світлих приміщеннях, розміщених на сухому місці з добрим доступом повітря і світла і, по можливості, захищених від вітрів деревами або височиною з північної чи північно-східної сторони.
Для кобил у другій половині вагітності слід обладнати денники; корів при наявності родильного відділення переводять у нього за два тижні до настання родів. Свиней після двох місяців поросності слід утримувати не більше двох в одному станку; на останньому місяці поросності їх утримують в індивідуальних маточних станках. Підлога в приміщеннях для вагітних тварини повинна мати невеликий нахил. У станках повинна бути достатня кількість сухої, чистої підстилки, яку слід міняти не менше двох раз на день. Не менше двох раз на рік тут треба білити стіни хлорним вапном.
Щоб зберегти здоров’я вагітних тварин і щоб полегшити процес родів, їх треба випускати щодня на прогулянку. Особливо велике значення це має для кобил, яких можна використовувати на роботі. Якщо в першій половині вагітності кобили можуть виконувати звичайне навантаження, то після 6-ти місяців жеребності їх можна використовувати тільки на легких роботах з навантаженням не більше двох третин від норм для інших коней. Під час роботи жеребним кобилам щогодини треба давати відпочинок на 15 хвилин. При такій полегшеній роботі треба уникати крутих поворотів, швидких алюрів і т. ін. Під час роботи кобили в упряжі треба стежити, щоб хомут не затрудняв її дихання. За 2 місяці до ожереблення і на 15 днів після нього кобил звільняють від усякої роботи, при цьому їм обов’язково треба забезпечити щоденний моціон протягом 2–3 годин або дати їм можливість вільно рухатися в ізольованому загоні.
Відсутність рухів нерідко зумовлює у кобил, особливо скакових порід, ускладнення родів або післяродового періоду.
За 10–15 днів перед опоросом поросних свиноматок не випускають на пасовище і загальні прогулянки, але їх обов’язково виганяють для моціону у вигульний дворик при свинарнику. За три дні до опоросу прогулянки свиням припиняють.
У тих місцевостях, де практикують зимове випасання худоби, треба виганяти кітних вівцематок на випас дуже обережно і при тому недалеко від вівчарні. Переганяти кітних овець слід повільно, щоб вони не втомлювались, тому треба стримувати тих маток, що йдуть попереду. Перед вигоном овець на пасовище слід давати їм сіна. З появою ознак наближення окоту, овець переводять у родильне відділення. В холодні дні, снігопад, бурю та при наявності ожеледі, овець не слід виганяти на пасовище, щоб запобігти масовим абортам.
Особливо пильно треба доглядати за шкірою овець, бо бруд та продукти розпаду шкірних виділень закупорюють пори і спричиняють подразнення шкіри у вагітної тварини. Крім того, бруд на шкірі сприяє появі шкірних паразитів і знижує процеси обміну. Щоденне старанне чищення благотворно впливає на діяльність шкіри у вагітних тварин. Дуже важливе значення має догляд за вим’ям вагітних тварин. Його рекомендують обмивати теплою перевареною водою і витирати чистим сухим рушником. Це має велике значення у первісток, бо привчає їх до наступного доїння або до дотику новонароджених до дійок під час ссання молозива.
За 6–8 тижнів до родів дійних корів потрібно запускати. Запускають корову звичайно так: з кормового раціону виключають насамперед соковиті корми, а у високомолочних корів і концентрати. Допускається також деяке обмеження водопою. Поступово переходять з триразового доїння на дворазове, одноразове через день і, нарешті, перестають доїти. Під час кожного доїння треба видоювати молоко до кінця, щоб запобігти захворюванню молочної залози. Процес запуску триває 7–12 днів, залежно від молочної продуктивності корови та швидкості зменшення щоденного надою, а період сухостою – 55–60 днів.
