Початок захворювання гострий, сильне блювання зі слизом. Кал стає рідкуватим, жовтого кольору, потім темно-червоний.
Через 6-24 години розвивається водянистий пронос, іноді з кров'ю, пригнічений стан, швидка стомлюваність, підвищення температури тіла (не завжди), відмова від їжі, апатія, характерна спрага, щеня часто підходить до миски з водою, п'є жадібно, після пиття з'являється блювання.
Спостерігається швидке виснаження та зневоднення. При аналізі крові виявляють лейкопенію. На 2-3 день після появи клінічних симптомів температура знижується до 37,5-38°С. Може розвинутися глухота. Після парвовірусного ентериту у важкій формі може розвинутися міокардит, смертність від якого при блискавичному перебігу хвороби досягає 70 %, а з 30 %, що залишилися, багато хто потім гине від гострої або хронічної серцевої недостатності.
Летальність від парвовірусного ентериту становить близько 50%, але серед цуценят може досягати 90%.