Острогнійне виключно з прогресуючим некрозом (омертвінням) пухкої клітковини та тенденцією до генералізації гнійної інфекції. Розрізняють підшкірну, підфасціальну, міжм'язову та інші флегмони. Вони можуть бути первинними (на тлі інфікованих травм, ран, відкритих переломів) та вторинними – як ускладнення при локалізації острогнійної інфекції (фурункула, карбункула, абсцесу, гнійного артриту, остеомієліту) та хвороб шкіри (екземи та ін.).

Флегмона виникає при проникненні в тканини мікробів аеробної та анаеробної групи через зовнішні покриви, гематогенним або лімфатичним шляхом. Виникає вона також при попаданні в тканини дратівливих хімічних речовин (штучна флегмона), наприклад, кальцію хлориду, гексаметилентетраміну. Інфекційний початок проникає в тканини через зовнішні покриви або лімфогенним шляхом. Сприяючим фактором у розвитку процесу є травма тканини. 

Флегмона – важке захворювання, яке нерідко ускладнюється судинною недостатністю, тромбозами, а також сепсісом. Хвороба супроводжується сильно вираженим пригніченням тварин, втратою апетиту, хворобливістю, місцевим та загальним підвищенням температури.

Діагностують флегмону по вираженому колатеральному ураженню, високій загальній температурі та різкій больовій реакції в зоні ураження.