Амілоїдоз печінки
Амілоїдоз печінки (Amyloidosis hepatis) - це наслідок загального порушення обміну речовин, особливо білкового. Характеризується відкладанням амілоїду в печінці та інших органах. Амілоїд - це комплекс білка з вуглеводами - глікопротеїд, подібний до гіалінових субстанцій, який відкладається в інтимі кровоносних судин. Амілоїдоз виявляють у тварин усіх видів, здебільшого у коней. На амілоїдоз найчастіше хворіє птиця, особливо качки і гуси. Внаслідок хвороби змінюється якість тваринницької продукції, оскільки у м'ясі хворих на амілоїдоз збільшується вміст води, оксипроліну, білка, зменшується кількість жиру і триптофану.
Етіологія
Амілоїдоз печінки може розвиватись за надмірної кількості протеїну в раціоні тварин. Проте захворювання виникає здебільшого за хронічних, гнійних уражень органів дихання, травлення, хронічних інтоксикацій, у тому числі бактеріальними токсинами. Амілоїдоз печінки знаходили у 50 % коней - продуцентів гіперімунних сироваток, а відкладання амілоїду у селезінці - у всіх тварин.
Патогенез
Довготривалий антигенний або токсичний вплив призводить до мутації зірчастих ендотеліальних клітин печінки в клітини нового незвичного типу - амілоїдобласти, що мають високу активність синтезувати патологічний фібрилярний білок, який виділяється у міжклітинні проміжки, а підвищення порозності судин призводить до одночасного виходу сюди ж плазми крові. Відбувається сполучення фібрил преамілоїду з білками і глікопротеїдами плазми. Утворений амілоїд - щільна речовина, яка, осівши на стінках міжчасточкових капілярів і артеріол, зменшує їх проникність, що порушує трофічні процеси та спричиняє дистрофію гепатоцитів. Крім того, сам амілоїд, нагромаджуючись, стискує гепатоцити, зумовлює дистрофічні й атрофічні процеси в паренхімі печінки, що призводить до порушення всіх функцій органа, розвитку інтоксикації та жовтяниці.
Симптоми
На фоні основного, з хронічним перебігом, захворювання можна виявити збільшення печінки, анемію або слабовиражену жовтяничність видимих слизових оболонок, розлади травлення. Амілоїдоз проявляється збільшенням селезінки, протеїнурією, утворенням вузлуватих потовщень шкіри, особливо передньої половини тіла за одночасного збільшення лімфатичних вузлів. У коней - продуцентів гіперімунних сироваток встановлено гепатомегалію, тенденцію до розвитку брадикардії, послаблення першого тону серця, анемію (олігохромемію - у 100 % тварин). Функціональний стан печінки характеризується гіперпротеїнемією (більше 80 г/л), гіпоальбумінемією (менше 25 г/л та гіпергаммаглобулінемію (більше 18 г/л у 100 % коней) (Головаха В.І., 2004).
Патолого-анатомічні зміни
За легкого перебігу відмічають незначне збільшення печінки, за тяжкого - печінка збільшена в 3-4 рази, у коней може досягати маси 16-33 кг, сіро-коричневого чи сіро-жовтуватого кольорів, щільної, а в коней - в'ялої консистенції. Поверхня розрізу салоподібна, сірожовтого кольору. Іноді поверхня вузлувата, на ній знаходять різко виступні овальні або круглі ділянки щільної консистенції. У птиці печінка збільшена, поверхня гладенька або вузлувата, сіро-коричневого чи сіро-білого кольорів. Крім печінки, амілоїд відкладається і в інших органах: у коней та птиці особливо інтенсивно в селезінці, у великої рогатої худоби - нирках, надниркових залозах і селезінці, у собак - нирках та легенях, котів - у підшлунковій залозі.
Перебіг - хронічний, прогноз - несприятливий.
Діагноз
Діагноз грунтується на даних анамнезу, результатах пальпації і перкусії печінки. Показовими є результати дослідження білоксинтезувальної функції печінки: в сироватці крові збільшується вміст загального білка, зокрема гамма-глобулінів, зменшується рівень альбумінів, у 100 % коней позитивна (+++) і різко позитивна (++++) формолова проба.
Лікування безперспективне.
Профілактика
Профілактика включає згодовування якісних кормів, дотримання структури раціону, застосування вітамінів, препаратів антиоксидантної і ліпотропної дії.
