При гострому перитоніті хворим тваринам у першу годину хвороби призначають холод, потім тепло. У раціон годівлі вводять легкоперетравний, вітаміновмісний корм, сульфаніламідні препарати. Внутрішньом'язово та в черевну порожнину вводять великі дози антибіотиків, у тому числі й сучасні цефалоспоринові антибіотики. При накопиченні ексудату роблять повторні пункції черевної порожнини. Додатково хворим тваринам призначають болезаспокійливі, серцево-судинні, загальнозміцнюючі препарати, аутогемотерапію, лакто- та серотерапію.
З метою зниження проникності кровоносних судин і зняття інтоксикації хворій тварині внутрішньовенно вводять 10% розчин хлористого кальцію або глюконату, 40% розчин глюкози і 1% розчин аскорбінової кислоти в загальноприйнятих дозах. Розвиток розлитого перитоніту попереджають запровадженням речовин, що уповільнюють перистальтику кишечника. При виникненні у хворої тварини запорів призначають легкі проносні засоби, проводять теплі клізми.
При гострому розвиненому перитоніті, що пустував після розриву кишечника, сечового міхура і т.п., хворій тварині терміново проводять оперативне втручання, одночасно вводять великі дози антибіотиків та масляні розчини сульфаніламідів (в черевну порожнину) та симптоматичні засоби. При хронічному перитоніті на область живота хворим тваринам призначають тепло (грілки, лампа солюкс у поєднанні з кварцовою, інфраруж та ін.), решта ветеринарної допомоги, як при гострому перитоніті (залежно від показань). У всіх випадках перитоніту високу лікувальну ефективність показала двостороння новокаїнова надплевральна блокада по Мосіну, черевних нервів і прикордонних симпатичних стовбурів, яка усуває їхню гальмівну дію на моторику кишечника і тим самим сприяючи швидкому усуненню перитоніту.