Малахітовий зелений (тетраметил-4,4-діамінотрифенілметан, бензоїлгрюн, малахітгрюн) – синтетичний діамінотрифенілметановий барвник. Зовнішній вигляд: насичені темно-зелені/жовтуваті кристалічні структури з характерним відблиском або 1 %-ий розчин. У сухому вигляді токсичний, що необхідно пам’ятати, маючи справу з цією речовиною. Добре розчиняється у воді та метилкарбінолі. Виступає популярним індикатором, що дає жовте забарвлення у водних розчинах і сильно кислих середовищах, синьо-зелений – при підвищенні рН до 0,1-2,0; втрачає колір при попаданні в сильно лужні розчини, рН яких перевищує 11,6-13,6. Варто розуміти, що малахітовий зелений – не те ж саме, що діамантовий зелений (це дві різні, хоча і близькі за структурою речовини). Для синтезу малахітгрюна використовують конденсацію диметиланіліну і бензойного альдегіду в кислому мікрокліматі або під впливом хлористого цинку. Як наслідок цих маніпуляцій утворюється лейкооснова, що вимагає подальшого окислення до тританолу, який, у свою чергу, перебуваючи в кислому середовищі, утворює катіон малахітового зеленого. Цей барвник знаходить застосування в різних напрямках. Його використовують у мікроскопних дослідженнях з метою прижиттєвого фарбування клітинного ядра. Крім того, з його допомогою надають забарвлення еритроцитам та яйцям паразитичних аскарид. Раніше ця сполука була задіяна і в харчопромі для надання характерного забарвлення відомому напою «Тархун». Але сьогодні з цією метою не застосовується, оскільки у дослідників є напрацювання, які вказують на її канцерогенні властивості. Мабуть, найпоширеніший напрямок використання бензоїлгрюну – ветеринарія, перш за все, лікування захворювань, спровокованих найпростішими екопаразитами у акваріумних рибок. Цей препарат показаний при іхтіофтіріозі, іхтіободозі, оодініозі, дерматомікозі, триходініозі, хілодонельозі, гіродактильозі, дактилогірозі та інфекційній гнилі плавників. Не всім видам акваріумної риби малахітовий зелений здатний допомогти. Підходить він для живородних, лабіринтових та неонових рибок, а також для кардиналів, барбусів, расборів і золотистих карасів. Важливо: акваріумне середовище, в якому буде проводитися лікування, повинно бути кислим, оскільки лужне не призведе до бажаного результату, за рахунок втрати малахітовим зеленим своїх властивостей. А в раціон хворих риб, які проходять лікування, необхідно включати живі ракоподібні, мотиль, коретру або звичайного трубочника. Лікування в загальному акваріумі дещо відрізняється від лікування в карантинному. У першому випадку знадобляться 2-4 цикли (кожен тривалістю 1-3 дні) з дозуванням 0,1-0,2 мл 1 %-го розчину препарату на 10 л. Кожен із циклів повинен закінчуватися підміною чверті обсягу води. В карантинних акваріумах (окремих посудинах, ваннах) допустиме підвищення дози цього засобу до 1 мл 1 %-го розчину на 10 л. Цикл не повинен складатися, більше ніж з п’яти 30-40 хвилинних етапів (1 в день).