Склад 1 г препарату містить: празиквантел — 15 мг пірантелу памоат — 45 мг Опис Розчин світло-жовтого кольору. Фармакологічні властивості Комбінований антигельмінтний препарат широкого спектра дії на круглих та стрічкових гельмінтів на всіх фазах розвитку, що паразитують у собак і котів — Toxocara canis, Toxocara mistax, Toxascaris leonina, Uncinaria spp., Trichuris vulpis, Ancylostoma spp., Echinococcus granulosus, Alveococus multilocularis, Mesocestoides lineatus, Dipylidium caninum, Diphyllobotrium latum, Multiceps multiceps, Taenia spp. Празиквантел — синтетична сполука, похідна хіноліну. Механізм дії базується на порушенні проникності клітинних мембран для іонів кальцію, що призводить до пригнічення метаболізму глюкози, руйнування клітинних оболонок у паразитів та їх швидкого паралічу. Це спричиняє загибель гельмінтів та виведення їх з ШКТ. Добре всмоктується в ШКТ та досягає максимальної концентрації в плазмі крові через 1-3 години, біодоступність празиквантелу становить близько 80%. Розподіляється по органах і тканинах організму та зв'язується з білками крові на 70-80%. Метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів, виводиться з організму з сечею, незначна кількість — з калом. Період напіввиведення становить близько 1,5 годин. Пірантелу памоат — похідна сполука тетрагідропіримідину. Активний проти нематод всіх форм розвитку. Блокує передачу нервових імпульсів у нервово-м'язових синапсах шляхом деполяризації мембран м'язових клітин, завдяки чому паралізує м'язову систему нематод. Майже не всмоктується із кишечника, через що його антигельмінтна дія пролонгується. Виводиться з організму переважно у незміненому вигляді (до 93%) з калом. Показання Профілактика та лікування собак і котів за нематодозів (токсокарози, токсаскаридози, унцинаріози, трихоцефальози, анкілостомози), цестодозів (теніїдози, діпілідіози, ехінококози, діфілоботріози, мезоцестоїдози) та змішаних нематодозно-цестодозних інвазій. Протипоказання Не призначати тваринам із підвищеною чутливістю до діючих речовин препарату, самкам в першу половину вагітності та 2 тижні після родів, цуценятам та кошенятам віком до 3 тижнів, виснаженим тваринам та тваринам з інфекційними захворюваннями. Спосіб застосування та дози Перед використанням суспензію збовтують і дають до початку ранкової годівлі індивідуально, одноразово, з невеликою кількістю корму або примусово на корінь язика за допомогою мірної мензурки, шприца без голки або шприца-туби. Доза становить 1 мл на 2 кг маси тіла, для малих тварин — 0,33 мл (14-15 крапель) на 1 кг маси тіла. При сильній інвазії дегельмінтизацію повторюють через 10 днів. Профілактичну дегельмінтизацію проводять щокварталу, а також за 12-14 діб перед щепленням. Застосовувати голодну дієту або послаблювальні засоби перед введенням препарату не потрібно. Застереження Препарат застосовують відповідно до листівки-вкладки. У деяких тварин при сильній інвазії можливі ускладнення через iнтоксикацiю під час перетравлення мертвих гельмінтів — кропивниця, свербіння в області ануса, занепокоєння, діарея, іноді блювання. Ці симптоми зникають без спеціального лікування. Умови зберігання У сухому, темному, недоступному для дітей місці, окремо від продуктів харчування та кормів за температури від +4 до +25 °С. Після відкриття флакона препарат зберігати у холодильнику і використати протягом місяця. Термін придатності 2 роки. ВИДИ ГЕЛЬМІНТОЗІВ Гельмінтози — чи не найпоширеніші паразитарні захворювання собак і котів. Гельмінти, що вражають хатніх тварин, діляться на 3 групи: стрічкові, круглі та плоскі черви. Усі вони спричинюють інтоксикацію, розлади травлення та шкодять внутрішнім органам. Ці паразитарні черви поглинають вітаміни, мінерали та інші корисні речовини з організму. Найбільше від цього страждають цуценята та кошенята. На території України (як і всієї Європи) для собак та котів небезпечними є гельмінти таких видів — нематоди (круглі гельмінти), цестоди (стрічкові гельмінти) та трематоди (плоскі або сисуни). Ознаки ураження гельмінтами: періодичне блювання; запори (закрепи) чергуються з проносами (діарея); раптове схуднення тварини; тварина стає менш енергійною, тьмяніє шерсть, свербить під хвостом; у цуценят і кошенят може бути одночасно роздутий животик і стирчати ребра. П'ять кроків, аби вберегти улюбленця від зараження Не дозволяти лизати та їсти щось із землі, вгамовувати спрагу водою з калюжі або водойми. Вода та корм повинні бути чистими. Після прогулянок ретельно мити подушечки лап. Регулярно обробляти тварин проти бліх та кліщів, оскільки блохи переносять яйця деяких гельмінтів (дипілідії). Проводити профілактичну дегельмінтизацію. Як часто проводити дегельмінтизацію? Дегельмінтизація, відома серед власників домашніх тварин, як глистогонка, має стати регулярною процедурою. Лікарі ветеринарної медицини рекомендують ганяти глистів/глистогонити раз на три місяці. Але інколи потрібна позачергова дегельмінтизація: тваринам, які харчуються сирими субпродуктами, м'ясом, рибою; мисливським собакам та тваринам, що мешкають на вулиці; перед в'язкою, щепленням або переїздом; при виявленні дорослих форм паразитів у калі, надутого животика, появі блювання, проносів тощо. При підозрі на паразитози ангельмінтики дають повторно у тій самій дозі через 10-14 днів. Тому що більшість препаратів від глистів діє лише на дорослих паразитів (імагінальні форми). Але через 10 днів визрівають яйця глистів, що залишилися недоторканими. Ось їх і має знищити повторне використання препарату. Правильна дегельмінтизація в питаннях і відповідях ПИТАННЯ №1. КОЛИ ПРОВОДИТИ ПЕРШУ ДЕГЕЛЬМІНТИЗАЦІЮ? Антигельмінтні препарати потрібні вашим улюбленцям із перших тижнів життя. І першу обробку краще провести у віці 3 тижнів. ПИТАННЯ №2. ЯК ЧАСТО ЗАСТОСОВУВАТИ ПІГУЛКИ ВІД ГЛИСТІВ СОБАКАМ І КОТАМ? Після першої обробки препарат дається ще 2-3 рази з інтервалом 7-14 днів. Це пов’язано із циклом розвитку паразитичних червів (див. розділ Як часто проводити дегельмінтизацію?). ПИТАННЯ №3. ЯКИМ ФОРМАМ ПРЕПАРАТІВ ВІДДАТИ ПЕРЕВАГУ? Препарати проти глистів собак і котів випускаються у різних формах. Обрати з них можна, враховуючи уподобання свого вихованця або простоту/зручність використання засобу. Собакам мініатюрних порід, цуценятам та котам ліки легше давати перорально у вигляді сиропу або суспензії. Для точного дозування таких засобів зручно використовувати піпетки або шприці. Багато препаратів мають привабливий для собак та котів смак. Якщо це не так, таблетку можна змішати з вологим кормом і обов'язково простежити, аби тварина з'їла все разом із препаратом. ПИТАННЯ №4. ЩО ВАЖЛИВО ЗРОБИТИ ПЕРЕД ДЕГЕЛЬМІНТИЗАЦІЄЮ? Зважити вихованця, оскільки доза препарату завжди залежить від ваги тварини. ПИТАННЯ №5. ЯК ПРОВОДИТИ ОБРОБКУ, ЯКЩО КІЛЬКА ТВАРИН МЕШКАЮТЬ РАЗОМ? В этом случае препараты от глистов нужно давать всем.В цьому разі препарати від глистів слід давати всім. ПИТАННЯ №6. ЯК КРАЩЕ — МІНЯТИ АНТИГЕЛЬМІНТИКИ ЧИ ЗАСТОСОВУВАТИ ОДИН І ТОЙ САМИЙ? Як би не подобався вам чи вашому улюбленцю якийсь протипаразитарний засіб, краще щоразу використовувати інший. Ротація препаратів необхідна, щоб запобігти формуванню у паразитів стійкості до діючих речовин антигельмінтика. У портфелі компанії «Бровафарма» є засоби з серії Брованолів, які мають у своєму складі різні діючі речовини. Ці препарати дозволяють позбутися паразитів без утворення в них резистентності: Брованол-С — суспензія у шприцах-тубах з дозатором для молодих тварин; Брованол М — таблетка для собак дрібних порід, котів та молодих тварин; Брованол Д, Брованол Плюс — таблетка для собак великих порід. ЧИ БЕЗПЕЧНІ АНТИГЕЛЬМІНТИКИ ДЛЯ ТВАРИН? Діючі речовини антигельмінтних препаратів (празиквантел, фенбендазол, альбендазол, піперазин, івермектин, пірантел тощо) по суті є отрутами, але у зазначених виробником дозах безпечні для здоров'я вихованців. Навіть десятикратна доза не нашкодить тварині, але все одне радимо: суворо дотримуватися дозування та рекомендацій, зазначених у листівці-вкладці; не дегельмінтизувати слабких, хворих, виснажених, ослаблених тварин (наприклад, після операції), бо це може викликати ускладнення. Варто зауважити, що Брованол-С виробництва «Бровафарма» (суспензія у шприці-дозаторі на основі празиквантелу і пірантелу памоату) не всмоктується у кишечнику, а діє безпосередньо на гельмінтів. Тому препарат безпечний для цуценят і кошенят, вагітних самок, оскільки не спричинює системної дії на організм. Нова форма випуску Брованолу-С дозволяє дозувати засіб максимально точно. ЧИ ВАРТО ГЕЛЬМІНТИЗУВАТИ ТВАРИН, ЯКІ НЕ ВИХОДЯТЬ НА ВУЛИЦЮ? Якщо ваш вихованець ніколи не залишає квартиру, це не означає, що він не може заразитися гельмінтами. Щоб підхопити паразита, тварині не обов'язково гуляти. Більшість тварин інвазується в ранньому дитинстві, від матері, яку не обробляли перед в'язкою. Крім того, господарі часто приносять на своєму взутті яйця гельмінтів. До того ж існує ризик заразитися через м'ясо, якщо тварина його споживає. Тому профілактична дегельмінтизація потрібна всім. Тварин, які не бувають на вулиці, дегельмінтизують за загальною схемою: раз на квартал у віці до 1 року та раз на півроку у віці старше 1 року. ЧОМУ ВЕТЕРИНАРНІ ЛІКАРІ НАПОЛЯГАЮТЬ НА ДЕГЕЛЬМІНТИЗАЦІЇ ТВАРИНИ ПЕРЕД ЩЕПЛЕННЯМ? Вакцинація тварин — один з найважливіших етапів штучного формування імунітету проти небезпечних інфекційних захворювань (чуми м'ясоїдних, парвовірозу, панлейкопенії котів, каліцівірозу тощо). Роблячи щеплення тварині, ми вводимо в організм ослаблені віруси — збудники цих хвороб, щоб індукувати формування імунітету. Проте, якщо у цей процес втручається паразит, імунітет може буде слабким та нетривалим. Тому ветеринарні лікарі рекомендують проводити дегельмінтизацію за 10-14 днів до щеплення. ЧИ МОЖНА ДАВАТИ АНГЕЛЬМІНТИКИ ВАГІТНИМ ТА ЛАКТУЮЧИМ ТВАРИНАМ? У листівці до більшості препаратів зазначено, що глістогонити лактуючих та вагітних самок не рекомендовано. Це пояснюється тим, що препарат, всмоктуючись в кров, може спричинювати ембріотоксичний ефект або потрапити у молоко, яким годують дитинчат. Тому більшість виробників наполягає, щоб дегельмінтизація була проведена за 10-14 днів до передбачуваної в'язки. Однак деякі препарати, наприклад Брованол-С, допускають дегельмінтизацію вагітних та лактуючих тварин, оскільки їхні діючі речовини не всмоктуються з кишечника, а діють локально.