Сучасні підходи до розведення товарного стада рекомендують проведення мінімально необхідних заходів племінного характеру, таких як:

  • облік походження тварин у стаді;
  • оцінка основних показників їхньої продуктивності (репродуктивності – у свиноматок, темпи приросту товщини шпику у молодняку тощо);
  • відбір за цими показниками молодняку до ремонтного стада;
  • науково обґрунтований підбір груп кнурів та свиноматок тощо.

Всі ці заходи має проводити кваліфікований спеціаліст у галузі селекції за допомогою сучасного комп'ютерного програмного забезпечення. Звичайно, це вимагає додаткових витрат, але вони з лишком компенсуються за рахунок таких факторів:

  • зниження та, в перспективі, повна відсутність витрат на придбання з боку племінного молодняку (не завжди високої якості);
  • швидке підвищення м'ясної продуктивності;
  • різке зниження рівня ризику занесення інфекційних хвороб від сторонніх тварин;
  • відсутність адаптаційних проблем, пов'язаних із звиканням тварин до раціону годівлі, умов утримання і конкретної мікрофлори, що склалася в конкретному господарстві.
     

   

 

Вони мають протилежні ефекти.
Гетерозис покращує якісні показники, тоді як інбридинг їх погіршує, особливо у репродуктивному плані.
Відомо, що успадкування генів відбувається парами, по одному від кожного з батьків. За допомогою гетерозису збільшується кількість різних пар алелів, що підвищує гетерозиготність. Результатом цього стає придушення небажаних алелів, отриманих від одного з предків, що домінують алелями іншого. Інбридинг підвищує гомозиготність, що підвищує ризик впливу на приплід несприятливих чи рецесивних факторів.