Склад 1 мл препарату містить: маропітанту цитрат — 10 мг Опис Розчин безбарвний або світло-жовтого кольору, прозорий. Фармакологічні властивості Маропітант — селективний антагоніст рецептора нейрокініну 1 (NK1). Гальмує зв’язування речовини Р (Р-нейропептиду сімейства тахікінінів у ЦНС). Вона у значних концентраціях міститься у ядрах блювотного центру і вважається ключовим нейромедіатором, який бере участь в акті блювання. Інгібуючи зв'язування субстанції Р у центрі блювання, маропітант є ефективним проти нервових і гуморальних (центральних і периферичних) причин блювання. Ефективність маропітанту, що нейтралізує дію засобів, які впливають на центральні та периферичні центри блювання, продемонстрували експериментальні дослідження на собаках при застосуванні апоморфіну, цисплатину і сиропу іпекакуани та котах при використанні ксилазину. До складу препарату входить сульфобутиловий ефір ß-циклодекситрину, який зв'язується з охолодженим маропітантом. При нагріванні властивість ефіру зв’язуватися з маропітантом швидко зникає. При одноразовому підшкірному введенні собакам 1 мг маропітанту на 1 кг маси тіла його максимальна концентрація (Cmax) у плазмі крові сягає 92 нг/мл через 0,75 години після введення (Tmax). Період напіввиведення (t1/2) становить 8,84 години. При одноразовому внутрішньовенному введенні собакам 1 мг маропітанту на 1 кг маси тіла його початкова концентрація в плазмі крові дорівнює 363 нг/мл, об’єм розподілу в рівноважному стані (Vss) — 9,3 л/кг, а системний кліренс — 1,5 л/год/кг. Період напіввиведення (t1/2) після внутрішньовенного введення становить приблизно 5,8 годин. Терапевтичний рівень маропітанту в плазмі крові собак досягається через 1 годину після застосування. Біодоступність після підшкірного введення собакам становить 90,7%. Маропітант демонструє лінійну кінетику при підшкірному введенні в діапазоні доз 0,5-2 мг на 1 кг маси тіла. Після підшкірного введення 1 мг маропітанту на 1 кг маси тіла 1 раз на добу собакам протягом 5 днів накопичення становить 146%. Маропітант піддається метаболізму цитохромом Р450 (CYP) у печінці. CYP2D15 і CYP3A12 ідентифіковані як собачі ізоформи, що беруть участь у біотрансформації маропітанту в печінці. Нирковий кліренс є другорядним шляхом елімінації. Менше 1% введеної підшкірно дози виявляється в сечі у вигляді маропітанту або його основного метаболіту. Зв’язування з білками плазми у собак становить понад 99%. Фармакокінетичний профіль маропітанту при одноразовому підшкірному введенні котам в дозі 1 мг на 1 кг маси тіла характеризується максимальною концентрацією (Cmax) у плазмі крові близько 165 нг/мл в середньому через 19 хвилин після введення (Tmax). Період напіввиведення (t1/2) становить 16,8 години. Після одноразового внутрішньовенного введення в дозі 1 мг на 1 кг маси тіла початкова концентрація маропітанту у плазмі дорівнює 1040 нг/мл, об’єм розподілу в рівноважному стані (Vss) — 2,3 л/кг, а системний кліренс — 0,51 л/год/кг. Період напіввиведення (t1/2) після внутрішньовенного введення становить приблизно 4,9 години. Фармакокінетика маропітанту в організмі котів залежить від віку: кліренс у кошенят вищий, ніж у дорослих котів. Концентрація маропітанту в плазмі крові котів досягає терапевтичного рівня через 1 годину після введення. Біодоступність після підшкірного введення котам становить 91,3%. Маропітант демонструє лінійну кінетику при підшкірному введенні у дозах 0,25–3 мг на 1 кг маси тіла. Після підшкірного введення 1 мг маропітанту на 1 кг маси тіла 1 раз на добу протягом 5 днів поспіль накопичення становить 250%. Метаболізується цитохромом Р450 (CYP) у печінці. Ферменти CYP1A та CYP3A були ідентифіковані як котячі ізоформи, які беруть участь у біотрансформації маропітанту в печінці. Після підшкірного введення в дозі 1 мг на 1 кг маси тіла маропітант виявляється в сечі (10,4%) й калі (9,3%) в незміненому вигляді. Зв’язування з білками плазми крові у котів становить 99,1%. Показання Профілактика та лікування собак і котів при блювоті й нудоті різного генезу. Протипоказання Не призначати тваринам із підвищеною чутливістю до діючих речовин препарату, зі зниженою масою тіла, виснаженим, хворим та продуктивним тваринам. Спосіб застосування та дози Препарат застосовують внутрішньовенно (вводять протягом 1-2 хвилин!) або підшкірно, 1 раз на день, курс — до 5 днів. Перед підшкірним введенням засіб охолоджують, щоб знизити ймовірність появи больових реакцій. Собаки — 0,1 мл (1 мг маропітанту цитрату) на 1 кг маси тіла: віком 2-4 місяці — підшкірно, віком від 4 місяців — підшкірно або внутрішньовенно, віком від 4 місяців для запобігання блювання після еметогенних або хіміотерапевтичних засобів — внутрішньовенно або підшкірно, за 45-60 хвилин до використання препарату, що викликає блювоту. Коти віком від 4 місяців — 0,1 мл (1 мг маропітанту цитрату) на 1 кг маси тіла, внутрішньовенно або підшкірно. Перед застосуванням препарату слід встановити причину блювоти та нудоти. Якщо блювота не припиняється, не зважаючи на лікування, необхідно провести повторну оцінку випадку. Застереження При застосуванні в рекомендованих дозах побічних явищ, як правило, не виникає. При підшкірному введенні може з'явитися біль у місці ін’єкції. Він минає протягом кількох хвилин. Зрідка можуть виникати реакції анафілактичного типу (алергічний набряк, кропив’янка, еритема, колапс, задишка, блідість слизових оболонок). Алергічні реакції зазвичай проходять протягом 48 годин після припинення застосування препарату та відповідного лікування. Безпечність маропітанту не досліджувалася на собаках віком до 8 тижнів та котах віком до 16 тижнів, а також на вагітних та лактуючих собаках і кішках. Використовувати препарат таким тваринам можна лише під наглядом лікаря ветеринарної медицини та після оцінки співвідношення користь/ризик для здоров'я тварини. Маропітант метаболізується в печінці, тому його слід обережно застосовувати тваринам із її захворюваннями. Під час тривалого лікування необхідно ретельно контролювати функцію печінки та якомога швидше виявляти побічні ефекти. Обережно призначати тваринам із серцевими захворюваннями або схильністю до них, оскільки маропітант має спорідненість до Са- та К-іонних каналів. Використовувати паралельно з іншими ветеринарними та допоміжними заходами — контроль дієти, замісна терапія рідиною, усування основних причин блювоти. Не застосовувати одночасно з антагоністами Ca-каналів, оскільки маропітант має спорідненість до Ca-іонних каналів. Маропітант сильно зв’язується з білками плазми крові і може конкурувати з іншими засобами з високим ступенем зв’язування білків (нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), серцеві, протисудомні та препарати для корекції поведінки). Маропітант добре переносять собаки та молоді коти. Їм щодня вводили до 5 мг на 1 кг маси тіла (у 5 разів більше рекомендованої дози) протягом 15 днів поспіль (у 3 рази довше рекомендованого курсу). Про передозування у дорослих котів даних немає. Внутрішньовенне введення здійснювати одноразово й не змішувати препарат з іншими засобами. Щоб запобігти блюванню після інших лікувальних засобів, препарат вводять більш як за 1 годину перед їх застосуванням. Оскільки препарат діє приблизно 24 години, його вводять, наприклад, на ніч, а вранці застосовують хіміотерапевтичний засіб. Персонал, який працює з препаратом, повинен дотримуватися основних правил гігієни та безпеки, що прийняті при роботі з ветеринарними препаратами. При потраплянні засобу на шкіру, слизові оболонки або в очі їх необхідно промити великою кількістю проточної води. Умови зберігання У сухому, темному, недоступному для дітей місці за температури від +5 до +25 °С. Після відкриття флакона препарат зберігати в холодильнику й використати протягом 28 діб. Термін придатності 2 роки. Мелвет суспензія суспензія для перорального застосування Опис Суспензія світло-жовтого кольору, в’язка. Склад 1 мл містить: мелоксикам — 1 мг Фармакологічні властивості Мелоксикам — нестероїдний протизапальний засіб класу оксикамів. Має виражену протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну ефект. Механізм дії базується на уповільненні біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення, внаслідок пригнічення ферментативної активності ЦОГ-2. Частково впливає на ЦОГ-1, що зменшує ризик виникнення побічних ефектів. При пероральному застосуванні біодоступність становить майже 100%. Кінцевий період напіввиведення після одноразової дози складає 16-24 години. Біодоступність, об’єм розподілу та загальний системний кліренс мелоксикаму залишаються постійними при повторному введенні. Максимальна концентрація (Сmax) в крові досягається протягом 7,5 годин після перорального застосування дози 0,2 мг на 1 кг маси тіла і становить приблизно 0,464 мкг/мл. З білками плазми крові зв’язується на 97%. Виводиться переважно у вигляді метаболітів з калом і сечею. Показання Лікування собак і котів за запальних і больових синдромах різного походження – гострих та хронічних захворюваннях опорно-рухового апарату (переломи, травми, розтягнення зв’язок і сухожилків, остеоартрити, хронічні дегенеративні захворювання суглобів). Котам застосовують як анальгезуючий і протизапальний засіб в післяопераційний період. Протипоказання Не призначати тваринам із підвищеною чутливістю до діючої речовини препарату, виразковою хворобою шлунку та дванадцятипалої кишки, геморагічним синдромом, вираженою нирковою або печінковою недостатністю, за захворювань серцево-судинної системи та кровотворних органів. Не використовувати собакам і котам віком до 6 тижнів, вагітним та лактуючим самкам. Не застосовувати одночасно з іншими нестероїдними протизапальними препаратами, кортикостероїдами та антикоагулянтами. Спосіб застосування та дози Перед застосуванням флакон з препаратом ретельно струшують до утворення однорідної суспензії. Вводять безпосередньо в ротову порожнину за допомогою шприца або змішують з кормом. Особливу увагу слід приділяти точності дозування. Для уникнення передозування собакам дрібних порід та котам препарат доцільно давати перед годуванням. За необхідності визначену дозу можна змішати з невеликою кількістю корму й повністю згодувати його тварині. Добові дози на 1 кг маси тіла становлять: • собаки: у перші дні лікування — 0,2 мл (0,2 мг мелоксикаму), в подальшому — 0,1 мл (0,1 мг мелоксикаму); • коти: у перші дні лікування — 0,1 мл (0,1 мг мелоксикаму), в подальшому — 0,05 мл (0,05 мг мелоксикаму). Тривалість лікування визначає лікар ветеринарної медицини індивідуально. Якщо після 10-денного курсу клінічний стан тварини не поліпшився, використання препарату припиняють. Застереження Можливі порушення в роботі ШКТ (блювання, діарея, відсутність апетиту, незначні домішки крові в калі), сонливість, втома, загальне пригнічення. У разі виникнення побічних реакцій застосування препарату припинити й звернутися до лікаря ветеринарної медицини. Не використовувати ослабленим тваринам, тваринам із сильним зневодненням, гіповолемією та гіпотензією, яким потрібна парентеральна регідратація, оскільки існує потенційний ризик виникнення нефротоксичності. Оскільки ризик, пов'язаний із застосуванням мелоксикаму, може підвищуватися залежно від дозування та тривалості застосування, препарат слід призначати якомога коротшими курсами та давати мінімально ефективні добові дози. Перед застосуванням препарату тварину має оглянути лікар ветеринарної медицини для попередження ускладнень або коригування дози відповідно до її маси тіла та стану. Допускається випадання осаду, який після струшування препарату зникає. Умови зберігання У сухому, темному, недоступному для дітей місці за температури від +8 до +25 °С. Після відкриття флакона препарат зберігати в упаковці виробника в холодильнику щільно закритим і використати протягом 3 місяців. Термін придатності 2 роки.