Лейкоз птахів (Leucosis avium), гемобластоз, білокрів'я, лейкемія, вірусна хвороба, що характеризується системними пухлинними розростаннями кровотворної тканини. Лейкоз реєструють у всіх країнах із розвиненим птахівництвом. Економічні збитки пов'язані з відмінком птахів, зниженням несучості, бракуванням тушок, обмежить. заходами.


Етнологія. Збудники Л. п.- РНК-содержащіе онкорнавіруси сем. Retraviridae, що викликають лейкоз і саркоми у птахів і включають 6 антигенних підгруп - А, В, С, D, Е, F. Віруси цієї групи виявляють у пухлинній тканині, крові, паренхіматозних органах, а також в яйцях курей. Віруси найбільш стабільні в нейтральному середовищі, інактивуються ефіром, хлороформом, сапоніном, термолабільні. Пасеруються на культурах фібробластів ембріонів курей (ФЕК).


Епізоотологія. Лейкозом хворіють кури, індички, цесарки, гуси та качки. Найчастіше зустрічається у курей. Джерела збудника інфекції - хворі та клінічно здорові птахи-вірусоносії. Лейкоз передається зазвичай через інкубаційне яйце, але не виключається аліментарне або аерогенне зараження курчат, які значно сприйнятливіші за дорослі кури. Хвороба проявляється у птахів старше 4 місяців, але іноді і у 2-3-місячних курчат. Відома генетично обумовлена підвищена сприйнятливість до лейкозу курей деяких порід та ліній. Виникненню та поширенню хвороби сприяють скупчений вміст птиці, незбалансованість раціонів по перетравному протеїну, вітамінів та мінеральних речовин, автоклавування корму.


Патогенез недостатньо вивчений. Встановлено, що з лейкозі порушуються процеси нормального дозрівання і диференціювання кровотворних клітин, відбувається надмірне розмноження клітинних елементів у кровотворної тканини, а й поза нею, особливо у органах, багатих клітинами РЕМ.
Течія та симптоми. Хвороба протікає хронічно. Розрізняють 2 стадії: тривалу субклінічну та короткочасну клінічну, що закінчується смертю. Прояви хвороби не специфічні: млявість, пронос, виснаження. Іноді вдається промацати збільшену печінку, можливо водянка грудобрюшної порожнини. Для еритробластозу характерне зниження вмісту гемоглобіну, збільшення числа еритробластів, проеритробластів та нормобластів у крові та кістковому мозку.


Патологоанатомічні зміни. Для лімфоїдного, мієлоїдного лейкозу та ретикулоендотеліозу характерне значне збільшення печінки. На сірувато-коричневій поверхні органу видно сіро-білі ділянки різної величини, саловидні на розрізі. Нирки та селезінка також збільшені, анемічні.
Збільшений яєчник зовні може нагадувати цвітну капусту. Сірувато-білі вогнища можуть бути в шлунку, фабрицієвій сумці, легенях та ін органах. При еритробластозі відзначають різку блідість шкіри та м'язів. Печінка, селезінка, нирки - червоного кольору, набряклі, але збільшені трохи. Під серозними оболонками помітні дрібні крововиливи. Гістол. Дослідженням при лімфоїдному лейкозі в печінці, нирках, селезінці, яєчнику та ін. органах виявляють дифузні або осередкові розростання незрілих лімфоїдних клітин, при мієлоїдному - ураження кісткового мозку (нормальна кровотворна тканина заміщена в патологічній клітині). Для ретикулоендотеліозу характерні розростання малодиференційованих ретикулярних клітин та адвентиції кровоносних судин різних органів. При еритробластозі - велика кількість незрілих клітин червоної крові (проеритробластів, базофільних еритроцитів) виявляють у синусах кісткового мозку, селезінки, капілярах печінки, нирок. Для гемоцитобластозу характерне пери-і інтраваскулярне скупчення гемоцитобластів.


Діагноз. Вирішальну роль діагностиці грають патоморфологічні дослідження уражених органів. Хворобу не вдається встановити за клінічними ознаками. Гематологічні дослідження, що мають деяке значення для виявлення еритробластозу та лімфондного лейкозу, не можна провести в широких масштабах. Розроблено серологічні реакції для виявлення групоспецифічного антигену вірусів лейкозосаркомної групи: PCК, кофал-тест, реакція імунофлуоресцен-ЦШ1, РНГА з препаратом для діагностики лейкозу. Для виявлення типоснецьнфічних антигенів і антитіл використовують РІФ-тест та реакцію централізації. Лейкоз необхідно диференціювати від туберкульозу, хвороби Марека, пуллорозу - тифу, колігранулематозу, гепатитів, сечокислого діатезу, сарком, карцином.