Дирофіляріоз - захворювання собак, хутрових звірів, вовків та інших м'ясоїдних, що викликаються круглими гельмінтами.
Збудник – Dirofilaria immitis. Гельмінти паразитують у правому, рідше – лівому шлуночку серця, у легеневій артерії та підшкірній клітковині. Личинки нематоди локалізуються у крові тварин.
D. immitis - нематоди світло-жовтого кольору, злегка витончені у напрямку до переднього та хвостового кінців. Поверхня гельмінта забезпечена поздовжніми гребенями. Довжина самки – 250-300 мм, самця –120-180 мм при середній ширині 1,124-1,514 мм. Личинки досягають 0,220-0,280 мм довжини та 0,005-0,007 мм ширини.
Зустрічаються інші види філяріат. Dirofilaria repens паразитує у підшкірній клітковині, Acanthocehilonema dracunculoides – у порожнині тіла, A.reconditum – у навколоплічній жировій тканині, а A.grassi – у порожнині тіла, у підшкірній клітковині та міжм'язовій сполучній тканині дефінітивних господарів. Личинки всіх цих філяріат паразитують у крові, за винятком останньої, личинки та локалізуються в лімфі сполучно-тканинних елементів.
Зараження. Початок зараження собак навесні збігається з початком літа комах і закінчується пізно восени.
Симптоми. Нагромадження великої кількості великих гельмінтів у серці викликає порушення функції циркуляції крові, отже, настає асфіксія і навіть загибель тварин. Продукти метаболізму нематод, надходячи безпосередньо в кров, мають сильний вплив на організм як алерген та токсичний субстрат.
При паразитуванні D.repens у хворих собак у ділянці голови та на лапах з'являються уражені ділянки у вигляді папульозного дерматиту.
Нерідко у хворих собак відзначають гіпертрофію правого шлуночка серця, ендокардит, емболію, тромбоз судин. Загибель тварин частіше відзначають улітку при явищах водянки грудної та черевної порожнин, іноді відбувається парез кінцівок, викривлення шиї в один бік.
Діагноз. Хворобу діагностують з урахуванням зони поширення нематоди, симптомів хвороби та досліджень крові для виявлення личинок. З цією метою беруть периферичну кров та розводять 1:2 фізрозчином, потім досліджують осад під мікроскопом. Можна приготувати товстий мазок крові, пофарбувавши за методом Романовського – Гімза, а потім мікроскопувати зі збільшенням у 140 разів.
Після загибелі тварин проводять розтин шлуночків серця та оглядають припухлості у підшкірній клітковині.