Лептоспіроз є антропозоонозним захворюванням, для якого
характерні ендемічні спалахи.
Останніми роками за даними міжнародного епізоотичного бюро
відмічається тенденція до зростання цього захворювання як серед тварин, так і
серед людей (особливо серед міських жителів). Україна перебуває в групі країн
із складною епізоотичною ситуацією щодо цього захворювання. Це пов`язано із
збільшенням кількості антропургічних вогнищ, переважно серед різних видів
тварин, а також із збільшенням безпритульних; хронічних або атипових форм
захворювання.
Небезпека зараження людини бактерією роду Leptospira виникає при контакті з їжею, водою, грунтом, інфікованою сечею диких та свійських тварин.
Часто людина контактує з бактерією при відпочинку на природі, під час відпусток, занять водними видами спорту тощо і звичайно при контакті з хворими тваринами. Збільшення частоти цього захворювання серед тварин і людей відмічається в періоди інтенсивних дощів та повеней, особливо в теплу пору року. Джерелом і резервуаром збудника в природі є дикі тварини та гризуни, а в населених пунктах щурі, які виділяють лептоспіри в навколишнє середовище із сечею. Не існує жодного надійного способу, який би міг перешкодити забрудненню води і грунту сечею диких тварин та дрібних гризунів-лептоспіроносіїв. Тим не менше, регулярне щеплення тварин проти цього захворювання суттєво зменшує появу цієї інфекції як серед тварин, так і
людей.

Залежно від серогрупи збудника, ступеня його вірулентності, величини заразної дози, а також стану специфічного імунітету та резистентності організму лептоспіроз у собак може протікати у різних формах: гострій, підгострій, хронічній та латентній (безсимптомній).
Основними критеріями тяжкості хвороби є ступінь виразності геморагічного синдрому, ураження нирок та печінки (інтенсивність жовтяниці).
У зв'язку з цим більшість авторів виділяють у собак геморагічну та жовтяничну форми лептоспірозу. Зокрема, зазначають, що L.icterohaemorrhagiae викликає, як правило, жовтяничну форму, лептоспіра L.pomona - в основному геморагічну, рідко - жовтяничну, а Lcanicola, як правило, геморагічну форму без жовтяниці.
Однак, на нашу думку, жовтянична форма, а точніше прояв жовтяничності пов'язаний не тільки з належністю збудника лептоспірозу до певної серогрупи, але значною мірою обумовлено високою вірулентністю конкретного збудника та ступенем тяжкості ураження печінки. Адже саме гостра печінкова недостатність зумовлює різко виражену жовтяницю.
Геморагічна (безжовтянична) форма лептоспірозу відзначається в основному у собак старшого віку. Хвороба протікає найбільш часто в гострій або підгострій формі, починається раптово і характеризується короткочасною гіпертермією до 40-41,5 ° С, сильною депресією, анорексією, підвищеною спрагою, гіперемією слизових оболонок ротової та носової порожнини, кон'юнктиви.
Надалі (на 2-3-й день) температура тіла знижується до 37-38 ° С, і розвивається різко виражений геморагічний синдром: патологічна кровоточивість слизових та інших оболонок організму (ротової, носової порожнини, шлунково-кишкового тракту); зовнішні та внутрішні кровотечі та крововиливи (блювота з кров'ю, тривалий пронос із рясною кров'ю, вагінальні кровотечі та ін.); значні синці в місцях підшкірних та внутрішньом'язових ін'єкцій; виражена болючість при пальпації в ділянці нирок, печінки, шлунка, кишечника та м'язової тканини.
Поряд з цим хвороба може також проявлятися різким зневодненням організму, виразковим і некротичним стоматитом, гострим геморагічним гастроентеритом, гострою нирковою недостатністю (гематурія, олігурія, нефрозонефрит) та ін. вони гинуть у глибокому коматозному стані. Жовтяниці шкіри та слизових оболонок (жовтухи) при геморагічній формі лептоспірозу, як правило, не відзначають.
Жовтянична форма реєструється в основному у цуценят та молодих собак у віці 1-2 років. Хвороба може протікати гостро, підгостро та хронічно. Причому окремі клінічні ознаки хвороби, описані вище при геморагічній формі лептоспірозу, зокрема короткочасна гіпертермія до 40-4ГС, блювання з домішкою крові, гострий гастроентерит, виражена болючість при пальпації в печінці, нирок, шлунка, кишечника та інші, часто спостерігають і при жовтяничної форми.
Головна відмінна особливість жовтяничної форми хвороби - конкретна локалізація та колонізація лептоспірами печінки, що спричиняє важкі гепатопатії (токсико-запальні та дегенеративні ушкодження клітин печінки) та глибокі порушення найважливіших її функцій.
Основними симптомами лептоспірозної гепатопатії є не тільки яскраво виражена жовтяниця (жовтяничне фарбування від світло-жовтого до темно-жовтого слизових оболонок ротової, носової порожнини, піхви, а також шкіри живота, промежини, внутрішньої поверхні вух та інших ділянок), але і депресія, анорексія, блювання), геморагічний синдром (крововиливи в слизові оболонки, шкіру та ін), гепатолієнальний синдром (збільшення печінки та селезінки) та ін.
Крім того, при жовтяничній формі, як і при геморагічній, спостерігають гостру ниркову недостатність. Внаслідок комбінованого ураження найважливіших внутрішніх органів (печінки, нирок, селезінки та ін.) у хворих тварин розвивається інфекційно-токсичний шок, який часто є причиною їхньої загибелі.
Хронічна форма лептоспірозу, як ми вже зазначали, нерідко розвивається з гострих та підгострих форм на тлі змішаних, вторинних інфекцій та (або) внаслідок глибоких незворотних порушень імунної системи, функцій печінки, нирок та інших важливих органів. При хронічній течії клінічні ознаки хвороби слабо виражені, часто малопомітні при нормальній, іноді субфебрильної температури тіла. Спостерігаються окремі порушення діяльності шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок та ін.

Попередній прижиттєвий діагноз ставлять на підставі епізоотологічних даних та клінічних ознак, характерних для лептоспірозу, особливо при жовтяничній формі.
Точний діагноз встановлюють за результатами лабораторних досліджень (бактеріологічних, серологічних, біохімічних та ін.).
При диференціальній діагностиці насамперед виключають чуму м'ясоїдних, інфекційний гепатит, харчові токсикоінфекції.