Різновиди: стрижучий лишай, трихофітія, мікроспорія, фавус. Клінічні ознаки хвороби при дерматофітоз дуже різноманітні і обумовлені специфічними властивостями збудників. Залежно від виду збудника, як зазначалося, діагностують три самостійні хвороби: мікроспорію, трихофітію і фавус. За характером прояву та локалізації патологічного процесу у тварин розрізняють такі форми хвороби: поверхневу, глибоку (фолікулярну) та стерту (атипову). У тварин з високою загальною резистентністю спостерігається, як правило, поверхнева та (або) стерта форми дерматофітозів. У собак і кішок з ослабленою імунною системою, а також у молодняку розвивається переважно глибока (фолікулярна) форма хвороби. При несприятливому перебігу та відсутності своєчасного лікування поверхнева форма може переходити у фолікулярну, яка може набувати хронічного характеру. Вогнища дерматофітозів найчастіше локалізуються в ділянці голови, шиї, а також спини.
Мікроспорія у собак і кішок протікає, як правило, у поверхневій формі і характеризується випаданням і (або) обламуванням ураженого волосся з утворенням на їх місці локального, різко обмеженого безволосого ділянок шкіри, що лущиться. Останні зазвичай сухі, без ознак ексудації (серозного чи гнійного випоту на шкірі). Уражені вогнища можуть бути одиночними або розташовуватись на різних ділянках тіла тварини.
При глибокій формі запальний процес проникає в дерму, а іноді й у підшкірну клітковину. У таких випадках на уражених ділянках виділяється рясний серозний або гнійний ексудат, який надалі, висихаючи, утворює численні кірки, що створюють сприятливе середовище для розвитку вторинних шкірних інфекцій (стафілококових, стрептококових та ін.).
Атипова форма характеризується утворенням окремих безволосих або з рідким волоссям ділянок шкіри. Виражені місцеві запалення відсутні. Такі ділянки шкіри часто мають вигляд потертостей або саден, що ускладнює постановку клінічного діагнозу.
Трихофітія у собак і кішок характеризується утворенням на шкірі різко обмежених округлих плям, безволосих та (або) з незначними залишками волосся. Клінічна картина хвороби багато в чому нагадує мікроспорію, але спостерігається переважно глибока (фолікулярна) форма. При цьому в осередках поразки відзначається рясна ексудація та утворення щільних товстих кірок. Внаслідок глибоких уражень волосяних фолікул на шкірі тварин після загоєння залишаються зазвичай безволосі або депігментовані плями.
Фавус (парша) у собак та котів спостерігається порівняно рідко і характеризується ураженням шкіри, волосся, пазурів, іноді паренхіматозних органів. Ділянки поразки відзначають переважно на шкірі голови, вушних раковинах, лапах біля кігтів та інших місцях. Збудник фавуса нерідко проникає в глиб дерми, підшкірної клітковини та кісткову тканину. Іноді він виявляється навіть у головному мозку тварини. Характерним клінічним проявом фавуса у тварин є освіта на шкірі струпів, що нагадують чашечку із заглибленням у центрі. При цьому волосся в місцях ураження паршею випадає, але не обламується, як при мікроспорії і трихофітії.
Діагноз. Хворобу діагностують на підставі характерних клінічних ознак та епізоотологічних даних. Однак через значне розмаїття симптомів дерматофітозів різної етіології точний діагноз мікроспорії, трихофітії або фавусу можна поставити тільки за результатами лабораторних досліджень.
Для експрес-діагностики мікроспорії та трихофітії рекомендується застосовувати ртутно-кварцові лампи ПРК-2 або ПРК-4, забезпечені світлофільтром УСФФС (так звана "лампа Вуда" ультрафіолетового світла з довжиною хвилі 365-366 нм). При цьому уражені ділянки дають яскраво-зелене, смарагдове свічення в ультрафіолетових променях (чорне волосся не завжди дає зазначене свічення навіть при сильному ураженні). Проте загалом достовірність люмінесцентної діагностики становить приблизно 60-70%, оскільки всі дерматофіти викликають флуоресценцію.
При диференціальній діагностиці мікроспорії, трихофітії та фавусу ґрунтуються лише на даних лабораторних досліджень.