Виразкова хвороба шлунка у собак це ерозивне запалення слизової оболонки шлунка, що виникає внаслідок дії на пошкоджену ділянку слизової оболонки пепсину та соляної кислоти. Виразкова хвороба шлунка найчастіше реєструється у службових собак старшого віку. Кількість простих і пептичних виразок шлунка у собак приблизно рівна і як виняток зустрічаються множинні виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки.
Поява виразок шлунка у собак буває при тривалому годуванні тварин харчовими відходами із вмістом великої кількості солі, перцю, гірчиці та інших подразнюючих шлунок речовин. До виразкової хвороби спричиняє порушення режиму годівлі, згодовування тварин голодного корму, мороженого м'яса, мороженої риби. Будь-які фактори, що викликають у собаки гіперацидний гастрит. До виникнення виразки шлунка приводить вплив на собаку стресів. Спровокувати появу виразок у собаки можуть застосовуватися під час лікування медикаменти. Також ниркова недостатність, новоутворення в шлунку, отруєння, жовчний рефлюкс - за рахунок виділення жовчних пігментів, що приводить надлишковому виділенню соляної кислоти і пепсину в шлунку у собак. Не виключена спадкова схильність.
При ураженні бар'єру слизової оболонки в результаті дії того чи іншого етіологічного фактора, коли слиз покриває слизову оболонку не може протистояти дії соляної кислоти та пепсину шлунка, ділянки оболонки не захищені слизом починають перетравлюватися під дією соляної кислоти та пепсину та на їх місці утворюються виразки.
Течія виразкової хвороби шлунка у собак зазвичай хронічна. На тлі симптомів хронічного гастриту (погіршення або спотворення апетиту, часті відрижки) у собаки різко погіршується загальний стан, з'являється слабкість та пригнічення, починає швидко прогресувати схуднення. Характерна ознака для виразкової хвороби - блювання з кров'ю після годування. Температура тіла не більше фізіологічної норми. При пальпації в ділянці шлунка (у лівому підребер'ї) отримуємо хворобливу реакцію, яка іноді призводить до нападу блювоти. Часто хвора собака, щоб зменшити болючі відчуття від виразки змушена приймати позу «молячої» тварини. При аускультації області кишківника відзначається ослаблення перистальтики тонкого та товстого кишківника. У хворого собаки бувають часті запори, калові маси темного кольору. Хворий собака відмовляється від корму, з'являється підвищена спрага, тварина починає худнути. Якщо виразкова хвороба у собаки триває тривалий час, загальний стан може покращуватися, а потім знову з'являються періоди загострення захворювання, що супроводжуються різким погіршенням загального стану та частими нападами блювання з кров'ю. Внаслідок шлункової кровотечі у собаки розвивається анемія.
Діагноз на виразкову хворобу собак ставиться комплексно на підставі зібраного анамнезу хвороби, клінічних симптомів хвороби, результатів гастроскопії, ренгенографії з контрастною масою. Додатково проводять ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини. Гематологічне дослідження крові дає зниження рівня гемоглобіну та кількості еритроцитів, підвищену ШОЕ, лейкопенію, зниження кількості загального білка, при відносно підвищеному вмісті гамма – глобулінів. Позитивна реакція у період загострення хвороби на наявність кров'яних пігментів у фекаліях.
При проведенні диференціальної діагностики виключають такі захворювання як панкреатит, гепатит, холецистит, ниркову недостатність (нефроз, нефросклероз), стороннє тіло в шлунково-кишковому тракті, отруєння отрутами, інфекційні захворювання собак (лептоспіроз, парвовірусний ентерит та ін.) (бабізіоз), дирофіляріоз та ін.).