Діагностика гастроентериту у собак

Гастроентерит у собак - це хвороба шлунково-кишкового тракту, що характеризується запаленням слизової оболонки шлунка і тонкого відділу кишечника. Тип запалення залежить від причини, яка його викликає. 
Джерелом захворювання часто стає їжа. Низькоякісний корм, системне перевищення норм годівлі та відсутність необхідних нутрієнтів у складі раціону можуть викликати реакції бродіння в шлунково-кишковому тракті. Багато собак можуть знаходити і з'їдати, наприклад, під час прогулянки, продукти невідповідної якості або зовсім зіпсовані, що може бути пусковим механізмом гострих отруєнь, ушкоджень слизової кишківника та шлунка, і, як наслідок, гастроентериту.

Вторинна форма може виникнути при перекручуванні кишківника, при захворюваннях вірусної та бактеріальної етіології, інвазіях різними ендопаразитами, отруєннях різними хімічними речовинами. Інфекції вірусного походження у собак. 

Гастроентерит являє собою невід'ємний симптом кишкової інфекції у собак. Найчастіше цей симптом викликають такі інфекційні хвороби: кишкова форма чуми, парвовірусна і коронавірусна інфекції. 
Парвовірусний гастроентерит - це одна з найнебезпечніших інфекційних хвороб, що вражають ШКТ.

Коронавірусний гастроентерит - висококонтагіозне захворювання собак, що характеризується переважно геморагічним запаленням шлунково-кишкового тракту, дегідратацією і виснаженням організму.

Отруєння собак будь-якими токсичними речовинами супроводжується симптомами запалення шлунково-кишкового тракту. Гельмінти у собак спричиняють запальний процес у шлунково-кишковому тракті, це пов'язано як з пошкодженням слизової оболонки через особливості паразитування глиста, так і із загальною інтоксикацією організму продуктами життєдіяльності паразита.

Травматичний гастроентерит часто трапляється, виникає під час гри з палицями та під час проковтування цілих кісток або їхніх фрагментів. Це безпосередньо пошкоджує слизову оболонку шлунка і кишечника, і також може призводити до часткової або повної непрохідності кишечника.

Хронічна інтоксикація проявляється в разі хвороб нирок, печінки та онкопроцесу у собаки, внаслідок чого розвиваються симптоми характерні для гастроентериту.
Медикаментозний гастроентерит можна побачити під час застосування нестероїдних і стероїдних протизапальних препаратів, цитостатиків (ліки для лікування і стабілізації онкологічного процесу), деяких антибіотиків.
За типами патологічного перебігу відзначають такі види гастроентериту: слизисто-мембранозний; дифтеритичний; гнійний; крупозний; флегмонозний; геморагічний; змішаний.

Класифікують гастроентерити також на хронічний і гострий, первинний і вторинний.
Симптоми гастроентериту у собак можуть різнитися залежно від причини самого гастроентериту, але найчастіше вони такі:

• Блювота. 
• Діарея. 
• Біль. 
• Відмова від їжі.
• Апатія у хворої тварини.
• Зниження загального тонусу.
• Температура.
• Зневоднення.

Діагноз гастроентерит собак визначається за результатами комплексного обстеження тварини. На початку фахівець опитує власників про раціон, вакцинацію, де проводяться прогулянки тварини тощо. Далі проводяться клінічний огляд собаки та оцінка стану тварини (термометрія, аускультація, пальпація тощо), а потім вдаються до додаткових діагностичних заходів: аналізи крові та калу, дослідження різними способами на вірусні інфекції, оглядове УЗД черевної порожнини, рентгенографія, гастроскопія тощо. 

Аналіз калу - це важливе дослідження, яке дає оцінити функціональність травлення хворої тварини, наявність найпростіших і глистів у собаки. Ультразвукове дослідження для собак з гастроентеритом - це базове дослідження, яке дає змогу оцінити стан кишківника та шлунка, визначити, наскільки виражений набряк і запалення стінки шлунка та кишківника, оцінити ступінь моторики кишківника, запідозрити непрохідність або інвагінацію.

Для собаки з ознаками гастроентериту УЗД діагностика надзвичайно важлива, адже вона дає змогу виявити патології, які неможливо побачити під час інших досліджень, плюс до всього, УЗД - малоінвазивний метод дослідження. У разі появи підозри на інфекційну етіологію процесу, береться кров або кал на дослідження методом ПЛР або ІФА, що дасть змогу поставити діагноз на парвовірус, коронавірус, вірус чуми м'ясоїдних тощо. Рентгенологічне дослідження доводиться виконувати за ознак непрохідності через можливу інвагінацію або чужорідний предмет.