Діагностика риніту у собак

Риніт - це запалення слизової оболонки носа. Але у собак це захворювання може мати різні форми, що характеризуються різними симптомами і різним ступенем їхньої тяжкості. За характером запалення фахівці розрізняють геморагічний, крупозний, катаральний і фолікулярний риніт, за походженням - первинний і вторинний, за перебігом хвороби - хронічний і гострий, найпоширенішою є катаральна форма захворювання, яка виникає здебільшого взимку й пізньої осені.

Ця хвороба не становить серйозної небезпеки для життя собаки і проходить за період, що триває від двох тижнів до місяця. Однак це не означає, що її симптоми можна ігнорувати. Якщо вчасно не вжити заходів, хвороба може стати хронічною, а це, зі свого боку, спричинить безліч незручностей і в собаки, і в його власників.

Риніт у собаки може бути як самостійною хворобою, так і ознакою будь-якої іншої хвороби.
У першому випадку, причинами виникнення нежитю можуть бути вогкість або протяг, різке охолодження організму і навіть різке переміщення зі спекотного місця в холодне. Найчастіше це захворювання проявляється восени та навесні.

Виникнення риніту можуть також спровокувати подразнювальні речовини. Мізерне меню, яке не містить необхідних мікроелементів, вітамінів і білків, призводить до значного зниження захисних функцій слизової оболонки носа і робить її набагато більш сприйнятливою до подразників.

Спровокувати хворобу може і просте потрапляння будь-якого предмета в ніс собаки. Це може бути що завгодно, від трави до пилу.

Вторинний риніт виникає як симптом іншого захворювання, наприклад, чуми або аденовірозу, або таких хвороб, як ларингіт, стоматит і фронтит.
Симптомами риніту є:

• млявість, пригнічений стан тварини;
• незначне підвищення температури тіла (хоча в деяких випадках жару не виникає зовсім);
• сопуче дихання;
• часте чхання собаки;
• неголосний свист під час вдиху та видиху;
• незначне зниження апетиту;
• тварина може часто облизуватися, періодично "фиркати" і тертися носом об різні поверхні.

Якщо хвороба встигла розвинутися і закріпитися в організмі собаки, у тварини може з'явитися задишка. На перших етапах розвитку хвороби на слизовій оболонці носа можна побачити серозне витікання, пізніше подібні виділення стають слизисто-катаральними. Нерідко ніздрі виявляються закритими гноєм, а іноді й щільними слизовими виділеннями.

Сама ж слизова червоніє, з'являється набряк. Навколо носа починають з'являтися скоринки, після видалення яких на шкірі з'являються ранки і тріщини. Через один-два тижні собака може повністю одужати без сторонньої допомоги.

Хронічний риніт від гострого відрізняється, перш за все, своєю тривалістю. Перебіг хвороби характеризується загостреннями, загальною пригніченістю і втратою ваги улюбленця, а також блідістю слизової носа, на якій можуть з'являтися виразки, рубці та ерозії.

Крім хронічного і гострого риніту існує ще дві форми хвороби - крупозний і фолікулярний риніт. Вони зустрічаються досить рідко і мають низку своїх особливостей.

Симптомами цих типів хвороби є:

• жар;
• дуже сильний стан пригніченості у собаки;
• сильно утруднене дихання.

Під час крупозного риніту на слизовій можуть виникати сірі або жовтуваті скоринки, під якими з'являються ранки.

Фолікулярний же риніт передбачає виникнення безлічі вузликів також жовтого або сірого кольорів. Потім вузли зникають і на їхньому місці теж з'являються виразки або ерозії.

Ці різновиди хвороби вирізняються довшим порівняно зі звичайним ринітом терміном лікування. Захворювання, як правило, тривають до місяця, і в переважній більшості випадків закінчуються повним одужанням собаки.

Діагноз риніт ставлять на підставі клінічних ознак.