Риніт – це запалення слизової оболонки носа. Але у собак це захворювання може мати різні форми, що характеризуються різними симптомами та різним ступенем їх тяжкості. За характером запалення фахівці розрізняють геморагічний, крупозний, катаральний та фолікулярний риніт, за походженням – первинний і вторинний, за перебігом хвороби – хронічний та гострий. Найпоширенішою є катаральна форма захворювання, що виникає в основному взимку та пізно восени.
Ця хвороба не становить серйозної небезпеки для життя собаки і проходить за період, що триває від двох тижнів до місяця. Проте це означає, що її симптоми можна ігнорувати. Якщо вчасно не вжити заходів, хвороба може стати хронічною, а це, у свою чергу, викличе багато незручностей і собаки, і її власників.

Риніт у собаки може бути як самостійною хворобою, так і ознакою будь-якої іншої хвороби.
У першому випадку причинами виникнення нежиті можуть бути вогкість або протяг, різке охолодження організму і навіть різке переміщення з жаркого місця в холодне. Найчастіше це захворювання проявляється восени та навесні.
Виникнення риніту можуть спровокувати дратівливі речовини. Убоге меню, що не містить необхідних мікроелементів, вітамінів і білків призводить до значного зниження захисних функцій слизової носа і робить її набагато сприйнятливішою до подразників.

Спровокувати хворобу може і просте влучення будь-якого предмета в ніс собаки. Це може бути будь-що, від трави до пилу.
Вторинний риніт виникає як симптом іншого захворювання, наприклад, чуми або аденовірозу, або таких хвороб, як ларингіт, стоматит та фронтит.
Симптомами риніту є:

  • млявість, пригнічений стан тварини;
  • незначне підвищення температури тіла (хоча у деяких випадках спека не виникає зовсім);
  • сопляче дихання;
  • часте чхання собаки;
  • тихий свист під час вдиху та видиху;
  • незначне зниження апетиту;

тварина може часто облизуватися, періодично «фиркати» і тертися носом на різні поверхні.


Якщо хвороба встигла розвинутися та закріпитися в організмі собаки, у тварини може з'явитися задишка. На перших етапах розвитку хвороби на слизовій оболонці носа можна побачити серозне закінчення, пізніше подібні виділення стають слизово-катаральними. Нерідко ніздрі виявляються закритими гноєм, інколи ж і щільними слизовими виділеннями.

Сама ж слизова оболонка червоніє, з'являються набряк. Навколо носа починають з'являтися скоринки, після видалення яких з'являються ранки і тріщини. Через один-два тижні собака може повністю одужати без сторонньої допомоги.
Хронічний риніт від гострого відрізняється насамперед своєю тривалістю. Хід хвороби характеризується загостреннями, загальною пригніченістю та втратою ваги вихованця, а також блідістю слизової оболонки носа, на якій можуть з'являтися виразки, рубці та ерозії.

Крім хронічного та гострого риніту існує ще дві форми хвороби – крупозний та фолікулярний риніт. Вони зустрічаються досить рідко і мають низку своїх особливостей.
 

Симптомами цих типів хвороби є:

  • жар;
  • дуже сильний стан пригніченості у собаки;
  • сильно утруднене дихання.

Під час крупозного риніту на слизовій оболонці можуть виникати сірі або жовтуваті скоринки, під якими з'являються ранки.
А фолікулярний риніт передбачає виникнення безлічі вузликів також жовтого або сірого кольорів. Потім вузли зникають і їх місці теж з'являються виразки чи ерозії.
Ці різновиди хвороби відрізняються довгим у порівнянні зі звичайним ринітом терміном лікування. Захворювання, як правило, тривають до місяця, і в переважній більшості випадків закінчуються повним одужанням собаки.
Діагноз риніт ставлять виходячи з клінічних ознак.