Діагностика бронхопневмонії у собак

Бронхопневмонія, що має також назви "катаральна пневмонія", "вогнищева пневмонія", "неспецифічна пневмонія", характеризується запаленням бронхів і часточок легень, що супроводжується утворенням катарального ексудату та заповненням ним просвіту бронхів і альвеол. Найчастіше на цей вид пневмонії хворіє молодняк хижаків.

Бронхопневмонія у собак - захворювання поліетіологічного характеру. Вельми істотне значення в його виникненні мають такі неспецифічні чинники, як переохолодження тварини під час вигулу, купання у водоймі з холодною водою, протяги, підвищена вологість, мікробна і вірусна забрудненість повітря в приміщенні, часте перебування на цементних підлогах, напування холодною водою, згодовування мороженої їжі тощо.

Сприяють виникненню бронхопневмонії неповноцінне харчування, нестача в раціоні вітамінів, особливо А і С, нестача ультрафіолетового опромінення, погане загартовування собак. Ці чинники призводять до зниження природної опірності організму, на тлі якого виникає асоціація неспецифічних вірусів і умовно-патогенної мікрофлори дихальних шляхів (пневмококи, стрепто- і стафілококи, сальмонели, мікоплазми, аденовіруси). Загальна кількість видів мікроорганізмів, що виділяються з легень при бронхопневмонії, коливається в межах 10-60. Ці мікроорганізми зумовлюють розвиток аутоінфекційного процесу.

Вторинна бронхопневмонія виникає як ускладнення деяких незаразних (бронхіт, плеврит, перикардит, вади серця) та інфекційних (чума, парагрип, колібактеріоз, аденовіроз) хвороб.
Бронхопневмонія може протікати в гострій, підгострій і хронічній формах.
Першою ознакою захворювання є загальне пригнічення. Реєструється лихоманка ремітуючого типу з підвищенням температури на 1-2°С, слабкість, зниження апетиту (іноді він повністю зникає). На 2-3 день хвороби чітко виявляються симптоми ураження дихальної системи. Основні симптоми: кашель, посилене напружене дихання і задишка, серознокатаральні або катаральні виділення з носових отворів, жорстке везикулярне дихання, хрипи в бронхах і легенях спочатку сухі, а потім вологі. У великих собак перкусія виявляє ділянки притуплення в області передніх часток легень.

Для підгострої форми властивий більш тривалий перебіг. Хвороба може тривати 2-4 тижні. Тип лихоманки - переміжний.

Спостерігається поліпшення і погіршення стану пацієнта. Клінічні симптоми з боку дихальної системи відрізняються від таких за гострого перебігу. Кашель нападоподібний, гнійні серозно-слизові виділення з носа. Пацієнти худнуть, відстають у рості та розвитку.
Рентгенологічне дослідження в краніальних і серцевих частках легень виявляє гомогенні вогнища затінення помірної щільності, розмитість легеневого поля, завуальованість передньої межі серця, нечіткість контурів бронхіального дерева в початкових стадіях бронхопневмонії. Добре проглядаються контури ребер у місцях пневмонічних вогнищ.

Хронічна форма частіше зустрічається у цуценят і старих собак. Відзначається схуднення тварин, шерсть тьмяніє, еластичність шкіри знижується, на її поверхні виявляється лупа. Кашель нападоподібний, тривалий, болісний. У запальний процес залучена більша частина легень, альвеолярна легенева тканина замінюється сполучною.

Поступово з'являються емфізематозні ділянки. Відзначають наростання симптомів серцево-судинної недостатності, розлади функцій шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок, виникнення анемій, шкірних захворювань.

Під час дослідження крові виявляють нейтрофільний лейкоцитоз зі зсувом ліворуч, еозінопенію, моноцитоз, лімфопенію, зниження каталазної активності та резервної лужності крові, відносне зменшення альбумінів і підвищення фракцій глобулінів, підвищення ШОЕ, зниження насичення гемоглобіну артеріальної крові киснем.

За хронічного перебігу рентгенографія виявляє в ділянці верхівкових, серцевих часток щільні вогнища затінень, передня межа серця здебільшого непомітна, контури ребер у місцях ураження видно нечітко. У прилеглих до хребта дорсальних ділянках легені проглядаються ділянки емфіземи легень і посилення контурів бронхіального малюнка.

У разі необхідності для уточнення діагнозу використовують біопсію уражених ділянок легень, бронхографію, бронхофотографію, дослідження трахеального слизу, носового витікання та інші методи.

У диференційно-діагностичному відношенні виключають інфекційні захворювання (пастерельоз, сальмонельоз, чуму, ринотрахеїт, мікоплазмоз), а також деякі незаразні хвороби - бронхіт, ларингіт, плеврит, набряк легенів.