Бронхопневмонія, що носить також назви «катаральна пневмонія», «вогнищева пневмонія», «неспецифічна пневмонія», характеризується запаленням бронхів та часткою легень, яке супроводжується утворенням катарального ексудату та заповненням ним просвіту бронхів та альвеол. Найчастіше на цей вид пневмонії хворіє молодняк хижаків.
Бронхопневмонія у собак – захворювання на поліетиологічний характер. Дуже важливе значення у його виникненні мають такі неспецифічні фактори, як переохолодження тварини під час вигулу, купання у водоймі з холодною водою, протяги, підвищена вологість, мікробна та вірусна забрудненість повітря в приміщенні, часте перебування на цементних підлогах, напування холодною водою. їжі і т.д.
Сприяють виникненню бронхопневмонії неповноцінне харчування, нестача в раціоні вітамінів, особливо А і С, нестача ультрафіолетового опромінення, погане загартовування собак. Ці фактори призводять до зниження природної опірності організму, на тлі якого виникає асоціація неспецифічних вірусів та умовно-патогенної мікрофлори дихальних шляхів (пневмококи, стрепто- та стафілококи, сальмонели, мікоплазми, аденовіруси). Загальна кількість видів мікроорганізмів, що виділяються з легенів при бронхопневмонії, коливається не більше 10-60. Ці мікроорганізми зумовлюють розвиток аутоінфекційного процесу.
Вторинна бронхопневмонія виникає як ускладнення деяких незаразних (бронхіт, плеврит, перикардит, вади серця) та інфекційних (чума, парагрип, колібактеріоз, аденовіроз) хвороб.
Бронхопневмонія може протікати в гострій, підгострій та хронічній формах.
Першою ознакою захворювання є загальне пригнічення. Реєструється лихоманка типу, що ремітує, з підвищенням температури на 1-2° С, слабкість, зниження апетиту (іноді він повністю зникає). На 2-3 день хвороби виразно виявляються симптоми ураження дихальної системи. Основні симптоми: кашель, посилене напружене дихання та задишка, серознокатаральні або катаральні витікання з носових отворів, жорстке везикулярне дихання, хрипи в бронхах та легенях спочатку сухі, а потім вологі. У великих собак перкусія виявляє ділянки притуплення в області передніх часток легень.
Для підгострої форми властиво більш тривалий перебіг. Хвороба може тривати 2-4 тижні. Тип лихоманки - перемежується.
Спостерігається поліпшення та погіршення стану пацієнта. Клінічні симптоми з боку дихальної системи відрізняються від таких при гострій течії. Кашель нападоподібний, гнійні серозно-слизові витікання з носа. Пацієнти худнуть, відстають у зростанні та розвитку.
Рентгенологічне дослідження в краніальних та серцевих частках легень виявляє гомогенні вогнища затінення помірної щільності, розмитість легеневого поля, завуальованість передньої межі серця, нечіткість контурів бронхіального дерева у початкових стадіях бронхопневмонії. Добре проглядаються контури ребер у місцях пневмонічних вогнищ.
Хронічна форма частіше зустрічається у цуценят та старих собак. Відзначається схуднення тварин, шерсть тьмяніє, еластичність шкіри знижується, її поверхні виявляється лупа. Кашель нападоподібний, тривалий, болісний. У запальний процес залучена більшість легень, альвеолярна легенева тканина замінюється сполучною.
Поступово виникають емфізематозні ділянки. Відзначають наростання симптомів серцево-судинної недостатності, розлад функцій шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок, виникнення анемій, шкірних захворювань.
При дослідженні крові виявляють нейтрофільний лейкоцитоз зі зсувом вліво, еозинопенію, моноцитоз, лімфопенію, зниження каталазної активності та резервної лужності крові, відносне зменшення альбумінів та підвищення фракцій глобулінів, підвищення ШОЕ, зниження насичення гемоглобіну артеріальної крові.
При хронічному перебігу рентгенографія виявляє в області верхівкових, серцевих часток щільні осередки затінень, передня межа серця в більшості випадків непомітна, контури ребер у місцях ураження видно нечітко. У прилеглих до хребта дорсальних ділянках легені проглядаються ділянки емфіземи легень та посилення контурів бронхіального малюнка.
У разі потреби для уточнення діагнозу використовують біопсію уражених ділянок легень, бронхографію, бронхофотографію, дослідження трахеального слизу, носового закінчення та інші методи.
У диференціально-діагностичному відношенні виключають інфекційні захворювання (пастерельоз, сальмонельоз, чума, ринотрахеїт, мікоплазмоз), а також деякі незаразні хвороби – бронхіт, ларингіт, плеврит, набряки легень.