Діагностика бронхіту у собак

Бронхітом називають запалення слизової оболонки та підслизової тканини бронхів. Розрізняють макро- та мікробронхіти. У першому випадку запальний процес локалізується у великих бронхах, коли ж хвороба поширюється на дрібні бронхи - це мікробронхіт. Якщо запалення поширюється вздовж усього бронхіального дерева, бронхіт називають дифузним. Дифузний бронхіт у собак зустрічається досить часто. За характером запального ексудату бронхіти бувають катаральними, фібринозними, гнійними, гнильними та геморагічними; за походженням - первинними та вторинними; за перебігом - гострими та хронічними.

Первинний бронхіт починається внаслідок застуди. Причиною захворювання буває переохолодження тварини під час купання в холодній водоймі, лежання на холодній і сирій землі, тривале перебування під дощем, вигул у холодну та сиру погоду, тривалі прогулянки за сильного морозу та вітру. Розвитку первинних бронхітів сприяють нестача в раціоні вітамінів А, С і групи В, подразнення слизової при вдиханні диму, пилу, гарячого і холодного повітря. У домашніх умовах собака може застудитися при протязі в приміщенні.

Вторинні бронхіти проявляються на тлі інфекційних захворювань - чуми, ринотрахеїту, аденовірозу, а також деяких незаразних - ларингіту, трахеїту, плевриту, пневмонії, гіповітамінозу А.
У разі неефективного лікування гострої форми бронхіту, процес може хронізуватися.
За гострого бронхіту загальний стан собаки задовільний або злегка пригнічений, апетит часто буває зниженим, температура коливається на верхніх межам норми або підвищена на 0,5° С, пульс прискорений.

Характерним симптомом бронхіту є напади частого кашлю. Спочатку він сухий і болючий, але через 3-5 днів за сприятливого перебігу стає вологим, глухим і безболісним. Під час аускультації реєструють жорстке везикулярне дихання, сухі хрипи (у перші дні бронхіту), дрібно- або крупнопухирчасті вологі хрипи (в наступні дні). З носових отворів виділяється спочатку густий, а потім рідкий ексудат. Під час перкусії грудної клітки змін не виявляють. Аналізи крові показують нейтрофільний лейкоцитоз зі зсувом ядра вліво, зниження кислотної ємності сироватки крові, високий рівень ШОЕ.

За мікробронхіту температура тіла підвищується на 1-2°С, пульс частішає, посилюється змішана задишка. Аускультація в уражених ділянках виявляє дрібнопухирчасті хрипи.

За хронічного бронхіту захворювання набуває затяжного характеру, реєструються періоди поліпшення і ремісії. Спостерігається поступове схуднення тварини, блідість слизових оболонок. Хрипи сухі, свистячі, посилюється видихальна задишка. Кашель сухий, переважно вранці. При рентгенологічному дослідженні легеневе поле не змінене, однак за хронічного бронхіту виявляють наявність ділянок емфіземи легень і посилення бронхіального малюнка.

У лейкограмі можливі еозинофілія та моноцитоз.
У разі усунення причин хвороби та своєчасно розпочатого лікування бронхіт протікає сприятливо, собака одужує протягом 7-10 днів.

Діагноз ставлять з урахуванням анамнестичних даних і клінічних ознак, лабораторних і рентгенологічних досліджень.

У диференційно-діагностичному відношенні виключають насамперед інфекційні (ринотрахеїт, парагрип, чума, аденовіроз) та інвазійні (аскаридоз, кокцидіоз) захворювання. Для цього використовують епізоотологічні, мікробіологічні, вірусологічні та інші дослідження.