Діагностика асциту у котів

Асцит (водянка живота) у кішок - це не самостійне захворювання, а синдром, який характеризується скупченням рідини в черевній порожнині. Асцит може розвиватися через захворювання печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту, серця, при порушенні білкового, вуглеводного, іонного обмінів речовин та наявності пухлин, інфекційних процесів, а також при діабеті, перитоніті та травмах. 

Причиною може бути низький вміст білків (альбумінів) у плазмі крові. Гіпоальбумінемія розвивається при недостатньому надходженні білка до організму, на тлі розладу функцій кишечника при його запаленні, інфекційних захворюваннях; при зниженні продукції альбумінів печінкою, зокрема при гепатиті та цирозі; при порушенні роботи нирок, якщо порушена їхня фільтраційна здатність.

Недостатність правого шлуночка серця призводить до застійних явищ в організмі: знижується пропускна здатність серця, і утруднюється відтік крові від органів черевної порожнини, внаслідок чого в судинах підвищується тиск, рідина виходить за межі і розвивається асцит. Вірусний інфекційний перитоніт кішок також може спричинити асцит. Перитоніт може розвиватися за патології внутрішніх органів, зокрема шлунково-кишкового тракту. Неопластичні утворення як доброякісні, так і злоякісні є однією з причин водянки у кішок. 

Найхарактернішою ознакою асциту у кішок є збільшення обсягу живота. При велику кількість рідини він стає тугим і великим. Специфічною ознакою асциту в даному випадку служить наступний тест: кішку ставлять на задні лапи, після чого форма живота набуває вигляду груші в результаті стікання рідини вниз. Після повернення кішки в природне положення через деякий час живіт знову стає поступово збільшеним з обох боків. Однак при малому скупченні асцитної рідини, а також у кішок з довгим і пухнастим шерстим покривом збільшення об'єму буде малопомітним. 

При пальпації черевної стінки кішка зазнає дискомфорту, а за наявності перитоніту ще й біль. У хворих тварин відзначається зниження активності, вони швидше втомлюються після навантажень, більше лежать. Апетит знижується, найчастіше спостерігаються розлади травлення: діарея або запори, можливе блювання та метеоризм кишечника. Внаслідок підвищення тиску в черевній порожнині зростає тиск на діафрагму. Тварина часто дихає, з'являється задишка, трапляється, що кішка починає дихати ротом, як собака. У деяких випадках можливе виснаження, пропасниця. 

Діагностика асциту. Виявлення асциту не становить труднощів. Проте важливо встановити причину виникнення, оскільки він є лише наслідком патологічного стану організму. Проводиться комплексне дослідження тварини. Збираються загальні дані про тварину та зміну загального стану. 

Необхідно здати аналізи крові: біохімічний для оцінки функції внутрішніх органів та підтвердження низького вмісту білка в сироватці крові та загальний клінічний аналіз, за ​​яким визначають наявність та ступінь анемії, запалення тощо. За аналізом сечі судять про фільтраційну спроможність нирок, особливу увагу звертають на кількість білка в сечі. Для візуалізації рідини в черевній порожнині використовують такі методи діагностики, як рентгенографія та ультразвукове дослідження.