При лікуванні насамперед усувають етіологічний фактор, дають внутрішньо активоване вугілля, застосовують сечогінні засоби (фуросемід та ін), антигістамінні препарати, глкжокортикоїди місцево та внутрішньо (короткий курс у звичайних дозах). При алергічній реакції на введення антигістамінних засобів, вітамінів, кальцію хлориду або глюконату їх застосування припиняють. Фітотерапія при алергічних проявах. Зростання різних алергічних захворювань пов'язаний не тільки із забрудненням атмосфери, води та їжі різними алергенами – речовинами, що викликають підвищену чутливість до подразників, а й хронічними захворюваннями.

При шкірній формі алергії (свербіж, почервоніння та набряклість шкіри) найбільш ефективним є ланцетоподібний (вузьколистий) подорожник. У запалену шкіру (у тому числі і після укусу комах, опіку кропивою тощо) втирають сік роздавленого між пальцями листя, повторивши процедуру через півгодини. Сік же, пропустивши листя через м'ясорубку або соковитискач, можна заготовити і про запас, зберігаючи після проціджування в закритому скляному посуді в холодильнику (бродіння мало знижує протиалергічні властивості соку).

Ефективним є сік череди трироздільної. 

Використовують також настій черги: змащують шкіру, а за відсутності  дерматиту втирають. Настій зберігають у холодильнику до 5 діб. Дуже корисний сік алое, що володіє в'язкими та заспокійливими властивостями. 

Знімає свербіж також настій листя барвінку (на півсклянки окропу), м'яти перцевої або дикої, пасльону солодко-гіркого, триколірної фіалки (братки), настій хвоща польового в тій же пропорції (на водяній бані); відвар коренів оману високого, лопуха великого (реп'яха), пирію повзучого, кінського щавлю і особливо криваво-червоної герані. Беруть 5 г (неповну столову ложку) на півсклянки окропу та тримають на водяній бані до 40 хв. Відваром змащують шкіру або роблять примочки. У коренів рослин більш виражені в'яжучі властивості, тому їх краще використовувати при набряку і при так званих  ексудативних дерматитах  - шкірі, що мокне.