Діагностика електротравм у котів

Електротравма – ураження організму електричним струмом. Болючий стан, викликаний проходженням по тілу електрики, є, як правило, важким і зумовлений змінами центральної нервової системи, органів дихання та кровообігу. Для електротравми характерні втрата свідомості, судоми, у важких випадках – шок, порушення дихання до зупинки. Летальний кінець може настати миттєво.

Найпоширенішою причиною електротравми у домашніх тварин є перекушування ними електричних проводів. І найчастіше жертвами електричного струму стають кошенята та молоді тварини, яким так цікаво все пробувати на зуб.

Ступінь пошкодження залежить від сили та напруги електричного струму, шляху проходження його через тіло, тривалості впливу та фізичних властивостей (постійний, змінний). Найчастіше використовуваний у побуті змінний струм викликає тетанічні скорочення. 

В результаті тварина ще міцніше утримує провід, внаслідок чого збільшується час його контакту з електричним струмом, що призводить до більш серйозних наслідків. Постійний струм менш небезпечний. Кішки більше собак стійкі до дії електричного струму. Вони можуть витримати напругу 220В (що для собак, як правило, смертельно). Симптоми залежать від тяжкості отриманої елетроравми. Найбільше від впливу електрики страждають серце, дихальна та нервова системи, шкіра чи слизові оболонки, м'язи, викликаючи опіки, втрату свідомості, судоми.

Перше, з чим стикається струм при своєму проходженні тілом, це шкіра. При контакті шкіри із провідником електрики викликають термічні опіки. Ушкодження можуть зачіпати не тільки саму шкіру, а й глибоко розташовані тканини – м'язи, кістки, суглоби. Електроопіки обмежені площею, але проникають велику глибину. Вологі слизові оболонки ротової порожнини, маючи мінімальний опір, практично не перешкоджають проникненню струму в організм. Саме тому для тварин перегризання дротів є смертельно небезпечним. 

Електричний удар призводить до порушення серцевого ритму або зупинки серця. Не пошкоджуючи легені безпосередньо, струм може спричинити зупинку дихання (при поразці дихального центру у мозку чи грудних м'язів). Крім того, після електротравми можливий нейрогенний набряк легень. Найбільше в організмі уражається нервова система, що характеризується судомами, втратою свідомості, гіпоксією мозку, парезом чи паралічем.

Клінічні ознаки електротравми проявляються в апоплексичній, важкій та легкій формах. Апоплексична форма буває при ураженні сильним електричним струмом та при ударі блискавки. Тварина, як правило, одразу гине. Зрідка виникає тяжкий шоковий стан, нерухомість, повна втрата чутливості та рефлексів. 

При тяжкій формі з'являється тонічне скорочення м'язів, що супроводжується шоковим станом із розладом рефлекторної збудливості, серцево-судинною недостатністю, набряком легень. В області проходження струму можуть бути тріщини, переломи або підвищена ламкість кісток, а шкіра сильно пошкоджена, аж до омертвіння та обвуглювання. Наслідки електротравми можуть виявлятися протягом багато часу. 

Легкі випадки електротравми характеризуються збудженням тварини, підвищенням тонусу кістякової мускулатури, вазомоторними розладами.