Остеомієліт - це запалення кістки та кісткового мозку. Іноді цей процес зачіпає і м'які тканини, що оточують кістку.  Остеомієліт у кішок може бути гострим або хронічним. Гостра інфекція проявляється швидко, тоді як процеси, що мають хронічний характер, поширюються повільно, їх симптоми та прояви можуть затягуватись на кілька місяців. Інфекції кістки можуть виникати внаслідок інфікування інших областей тіла та поширюватися з кровотоком. Найпоширеніші причини остеомієліту у кішок - це рани від укусів, колоті рани, вогнепальні поранення, складні переломи кісток та ускладнення після хірургічних операцій. Тяжкі захворювання зубів також можуть призвести до інфекції кісток щелепи. Остеомієліт також може розвинутись на фоні черепно-мозкових травм та інфекцій мозку. 

Симптоми захворювання такі. Спочатку з'являється біль, набряк, лихоманка. При залученні до запального процесу кінцівки виникає кульгавість. Ці симптоми остеомієліту у кішок супроводжуються депресією та втратою апетиту, можливе підвищення температури. Згодом інфекція зазвичай проривається через шкіру, а кров'яні чи гнійні виділення виходять назовні.

Захворювання кісток тварин можуть розвиватися при проникненні патогенних мікроорганізмів Exserohilum (грибок). Гриби Exserohilum знаходяться у ґрунті та на рослинах, особливо на траві, і широко поширені у теплих та вологих кліматичних умовах. Клінічні прояви захворювання включають комплекс симптомів: біль у спині, захворювання дихальних шляхів, неврологічні порушення, захворювання нирок, захворювання печінки, виснаження, увеїт. Інфекції, спричинені грибами роду Aspergillus, є найпоширенішими. 

Діагноз ставиться за анамнезом, клінічними ознаками, аналізами крові та рентгеном, також можна використовувати комп'ютерну томографію. Проводиться бактеріологічний посів з метою виявлення організмів, що викликають інфекцію, та чутливості до антибіотиків. Найчастіше необхідне хірургічне втручання. Антибіотикотерапія проводиться системно (шляхом ін'єкції або перорально) або місцево (на рану). 

Також у тяжких випадках необхідно проводити дезінтоксикацію організму (переливання плазми або дезінтоксикаційних кровозамінників). Рану залишають відкритою або закритою із трубкою, вставленою для дренажу.