СКЛАД Туберкулін виготовлений з культурального фільтрату виробничого штаму збудника туберкульозу бичачого виду «М. Bovis ІЄКВМ-1», який вирощений на рідкосинтетичному живильному середовищі. Туберкулін виготовляють у вигляді стандартного розчину, до складу якого входить натрій хлористий , гліцерин і фенол, рН – 7,0 +0,5 . ІМУНОБІОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ Основним масовим методом прижиттєвої діагностики туберкульозу є туберкулінова проба. При внутрішньошкірному введенні препарату та застосуванні туберкуліну методом офтальмопроба, у хворих на туберкульоз тварин розвивається місцева алергічна реакція уповільненого типу. ЗАСТОСУВАННЯ Дослідження на туберкульоз тварин внутрішньошкірною і очною туберкульозною пробою проводять в порядку і в строки, які передбачені інструкцією "Про заходи профілактики та оздоровлення тваринництва від туберкульозу". Туберкуліновою пробою досліджують велику рогату худобу, коней, яків, буйволів, свиней, овець, кіз, собак, котів з двомісячного віку, а маралів (оленів) і хутрових звірів – з 6-ти місячного віку. Для цього застосовують : у ссавців (крім свиней) – туберкулін ( ППД ) для ссавців у стандартному розчині; у свиней (симультанно, одночасно) – туберкулін ( ППД ) для ссавців у стандартному розчині і туберкулін ( ППД ) для птахів у стандартному розчині. Внутрішньошкірний метод туберкулінізації. Для внутрішньошкірного введення туберкуліну користуються безголковим ін'єктором або шприцом об'ємом 1-2 см3 з бігунком і голками для внутрішньошкірних ін'єкцій. Туберкулін кожній тварині вводять окремою голкою. Хутровим звірам і мавпам туберкулін вводять тільки шприцом з голкою. Туберкулін вводять: великій рогатій худобі – в шкіру середньої третини шиї, або, якщо в цьому є потреба – в підхвостову складку; молодняку від 6-ти місячного віку – в шкіру середньої третини шиї або середній частині лопатки ; бикам-плідникам – у підхвостову складку ; буйволам, зебуподібним, якам, оленям (маралам) – у середню частину шиї; свиням – шприцом, або безголковим ін'єктором з насадкою – в межах зовнішньої поверхні вуха на відстані 2 см від його основи, або безголковим ін'єктором в області попереку на відстані 5-6 см від хребта; козам , вівцям і норкам – внутріпальпебрально в верхню повіку; собакам і хутровим звірам – в області внутрішньої поверхні стегна. Перед введенням туберкуліну шерсть (волосся) у місці введення вистригають або виголюють, шкіру протирають 70 %-ним розчином етилового спирту. Примітка. Забороняється вводити туберкулін в пошкоджену шкіру. Облік реакцій: у великої рогатої худоби, буйволів, зебуподібних, яків, оленів – через 72 години після введення туберкуліну, у кіз, овець, свиней, собак, котів та хутрових звірів – через 48 годин. У неблагополучних до захворювання на туберкульоз господарствах (фермах) за рішенням головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) велика рогата худоба можна досліджувати подвійною внутрішньошкірною і очною пробами. Тваринам, які не реагували на перше введення туберкуліну, в день обліку реакції алерген вводять вдруге в тій же дозі в те саме місце. Облік реакції на повторне введення туберкуліну проводять через 24 години. Облік реакції у кожного обстеженого тваринного проводять пальпацією місця введення туберкуліну. У кіз, овець та хутрових звірів порівнюють повіки обох очей. При виявленні змін у місці введення туберкуліну у великої рогатої худоби, буйволів, зебуподібних, яків, оленів товщину складки шкіри вимірюють кутиметром (бажано пружним) в міліметрах і виявляють різницю її потовщення в порівнянні з товщиною складки незміненої (здорової) шкіри поблизу місця введення алергену. Тварин вважають такими, що позитивно реагують на туберкулін: велика рогата худоба, буйволи, зебуподібні, яки, олені – при потовщенні складки шкіри на 3 мм і більше (при дворазовій туберкулінізації після другого введення потовщення складки на 4 мм і більше), бугаї – на 2 мм і більше (при дворазовій туберкулінізації, після другого введення потовщення складки на 3 мм і більше); кози, вівці, свині, собаки, коти, мавпи, хутрові звірі – при утворенні припухлості в місці введення туберкуліну. Очний метод туберкулінізації (офтальмопроба). Офтальмопробу застосовують для дослідження коней та великої рогатої худоби. Очну туберкулінізацію проводять двічі з інтервалом 5-6 днів між першим і другим введенням туберкуліну на коньюктиву ока. Препарат наносять очними піпетками у кількості 3-5 крапель наносять піпеткою на коньюктиву при відтягнутих повіках. При наявності будь-яких уражень очей дослідження тварин офтальмопробою заборонено. Облік результатів офтальмопроби проводять через 3, 6, 9 і 12 годин після повторного закапування туберкуліну. Реакція характеризується виділенням з внутрішнього кута ока катарально-гнійного або гнійного секрету, який збирається спочатку в коньюктивальному мішку ока, а потім витікає з нього у вигляді шнуроподібного тяжу. Спостерігається почервоніння і набряк коньюктиви. При обліку реакції потрібно оглядати коньюктивальний мішок. ДОЗУВАННЯ Доза туберкуліну для: великої рогатої худоби, яків, буйволів – 5000 міжнародних одиниць (МО) в 0,1 см3 розчинника; тваринам інших видів – 10 000 в 0,2 см3 розчинника. ПРОТИПОКАЗАННЯ не дозволяється проводити туберкулінізацію тварин протягом трьох тижнів після вакцинації проти інфекційних хвороб та дегельмінтизації; виснажених і хворих тварин у неблагополучних щодо захворювання на туберкульоз господарствах; кіз, вівцематок, свиноматок, кобил, самок хутрових звірів протягом 30 днів після пологів. Заборонено вводити туберкулін в уражену шкіру, а також при дослідженні тварин офтальмопробою при наявності ураження очей. ЗБЕРІГАННЯ Туберкулін зберігають в упаковці виробника в закритих сухих приміщеннях при температурі від +4 до +8 С. Термін придатності туберкуліну – 2 роки з дати виготовлення. Заборонено використовувати препарат після закінчення терміну придатності.